Ухвала Вищого адміністративного суду України від 19.02.2015 у справі № 818/8105/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 року м. Київ К/800/22119/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В., Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року

у справі № 818/8105/13-а

за позовом Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Середино-Будський агролісгосп»

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року, адміністративний позов Середино-Будського дочірнього агролісогосподарського підприємства «Середино-Будський агролісгосп» (далі - Середино-Будське ДАП «Середино-Будський агролісгосп»; позивач) до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - Шосткинська ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області; відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000182201 від 17 червня 2013 року, № 0000192201 від 17 червня 2013 року, № 0001941702 від 29 серпня 2013 року, № 0000202201 від 20 серпня 2013 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року та відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Середино-Будського ДАП «Середино-Будський агролісгосп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 516/22-005/14027095 від 31 травня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження, контролюючим органом остаточно прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000182201 від 17 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 230 098,00 грн. (194 339,00 грн. - основний платіж, 35 759,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) ;№ 0000202201 від 20 серпня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 667,00 грн. (2 667,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) ; № 0000192201 від 17 червня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 70 973,00 грн. (56 778,00 грн. - основний платіж, 4 195,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) ; № 0001941702 від 29 серпня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 510,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) .

Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту138.1, пунктів 138.4, 138.6, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138,пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів201.4, 201.6, 201.7, 201.10, 201.14 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні послуг з навантаження та вивозу лісу в Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, паливно-мастильних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Конвалія-Ш», Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСС», стрічок та дроту в Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізоліт ЛТД».

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на відсутність у контрагентів підприємства необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, трудових та виробничих ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів.

Крім того, податковий орган дійшов висновку про порушення Середино-Будським ДАП «Середино-Будський агролісгосп» пункту46.1 статті 46, пункту 51.1 статті 51 ПК України з огляду на подання звітів за формою 1-ДФ за перший - четвертий квартали 2011 року та третій квартал 2012 року з недостовірними даними.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Подібні умови формування даних податкового обліку встановлювались і підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, підпунктом 7.2.6 пункту 7.2, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, реальність здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_6 послуг з навантаження та вивозу лісу, в ТОВ «Конвалія-Ш», ТОВ «КААС» паливно-мастильних матеріалів, у ТОВ «Ізоліт ЛТД» стрічок та дроту підтверджується належним чином складеними актами виконаних робіт, нарядами-актами на виконання робіт, товарно-транспортними накладними, рахунками, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, видатковими касовими ордерами, а податковим органом, в свою чергу, будь-яких належних доказів на підтвердження фіктивного характеру проведених операцій не подано.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків-покупця на формування даних податкового обліку від інших осіб, в тому числі від господарських та виробничих можливостей постачальників, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у контролюючого органу в даній ситуації правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000182201 від 17 червня 2013 року, 0000192201 від 17 червня 2013 року, № 0000202201 від 20 серпня 2013 року слід визнати правильним.

Що стосується доводів судових інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0001941702 від 29 серпня 2013 року, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими, з огляду на те, що підставою для накладення штрафу в розмірі 510 грн., відповідно до пункту 119.2 статті 119 ПК України, є, зокрема, подання податкової звітності з недостовірними відомостями або з помилками про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку. В той же час, як встановлено судами, відповідачем на підтвердження недостовірності відомостей у поданих позивачем звітах за формою 1-ДФ за перший - четвертий квартали 2011 року та за третій квартал 2012 року не подано жодних доказів.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.,Маринчак Н.Є.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
18.02.2015
ПІБ судді:
Рибченко А.О.
Реєстраційний № рішення
№ 818/8105/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Вищий адміністративний суд залишив без задоволення касаційну скаргу податкової інспекції, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду в Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію