Ухвала Вищого адміністративного суду України від 19.02.2015 у справі № 2а/0470/5703/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/26446/12

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддя Карась О.В. - головуючий,

судді Маринчак Н.Є., Рибченко А.О.,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, -

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.)

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012

зі справи № 2а/0470/5703/11

за позовом ФОП ОСОБА_1

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахування подальших уточнень позовних вимог) подано про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2011 № 0000431742, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 326 960 грн. із застосуванням 81 0740 грн. штрафних санкцій, скасування податкової вимоги Інспекції від 20.05.2011 № 2698 в частині зобов'язання платника сплатити податковий борг у загальній сумі 408 700 грн., а також про скасування рішення Інспекції від 23.05.2011 № 15303/10/24/2698-2613200138 про опис майна у податкову заставу.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з того, що правовим наслідком порушення суб'єктом господарювання умов перебування на спрощеній системі оподаткування (зокрема, шляхом перевищення граничного розміру виручки) є, зокрема, обов'язок такого платника зареєструватися платником ПДВ з наступного звітного періоду. Також, за висновком суду, рішення про опис майна платника не породжує для нього будь-яких правових наслідків, а тому не підлягає оскарженню в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; провадження у справі в частині позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 31.03.2011 № 0000451742 закрито у зв'язку з тим, що вказана вимога не була предметом розгляду в суді першої інстанції; в решті позову відмовлено з тих самих мотивів.

Посилаючись на невідповідність окремих висновків апеляційного суду вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам даної справи, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити оскаржувану постанову суду апеляційного інстанції та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011 № 0000431742.

Інспекцією подано заперечення на касаційну скаргу, в якому вона зазначає про правильність та обґрунтованість висновків апеляційного суду і просить залишити оскаржуваний судовий акт без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, оформлену актом від 17.03.2011 № 24/17/2-2613200138. Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено, що у перевіреному періоді позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, тоді як у 3 кварталі 2008 року обсяг його виручки склав 523 093,17 грн., перевищивши тим самим гранично допустимий обсяг виручки для суб'єктів малого підприємництва.

На підставі цього Інспекція дійшла висновку про втрату позивачем права перебувати на спрощеній системі оподаткування з 4 кварталу 2008 року та про обов'язок ФОП ОСОБА_1 зареєструватися платником податку на додану вартість з 4 кварталу 2008 року.

Наведені висновки слугували підставою для прийняття, зокрема, податкового повідомлення-рішення від 31.03.2011 № 0000431742, за яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 326 960 грн. із застосуванням 81740 грн. штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні розглядуваної частини позовних вимог, суди обох попередніх інстанцій підтримали наведену правову позицію відповідача у справі.

Втім, на думку колегії Вищого адміністративного суду України, такий висновок судів є передчасним з урахуванням такого.

Дійсно, положеннями статті 1 Указу України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ) передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання таким суб'єктом установлених Указом вимог.

Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

В силу вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Втім у контексті розглядуваних правовідносин наведена норма Закону має застосовуватись з урахуванням приписів статті 6 Указу, відповідно до якої суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Оскільки отримана платником єдиного податку виручка у сумі, що не перевищує 500 000 грн., підпадає під спрощений режим оподаткування, то така сума не підлягає врахуванню при встановленні наявності у платника обов'язку зареєструватися платником ПДВ відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Такий обов'язок виникає у платника у разі досягнення суми його оподатковуваних операцій 300 000 грн. протягом послідовних дванадцяти календарних місяців з часу порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування (зокрема, після перевищення суми отриманої ним виручки 500 000 грн.).

А відтак для правильного вирішення цього спору судам слід було перевірити, чи досягнула сума оподатковуваних операцій позивача за будь-які послідовні 12 місяців, починаючи з моменту перевищення платником податку граничної виручки для суб'єктів підприємницької діяльності, що застосовують спрощену систему оподаткування, - 500 000 грн., 300 000 грн. як підстава для виникнення у ФОП ОСОБА_1 обов'язку зареєструватися платником ПДВ із застосуванням відповідних юридичних наслідків невиконання такого обов'язку.

Оскільки прийняття правильного по суті спору рішення вимагає додаткового встановлення обставин даної справи, тоді як межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають касаційному суду можливості встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення викладених недоліків.

В іншій частині судові рішення учасниками провадження не оскаржуються в касаційному порядку, а тому у касаційного суду відсутні підстави для їх перегляду у відповідній частині.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 зі справи № 2а/0470/5703/11 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2011 № 0000431742.

3. У цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. В решті постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2012 зі справи № 2а/0470/5703/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя:  О.В. Карась

судді: Н.Є. Маринчак, А.О. Рибченко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
18.02.2015
ПІБ судді:
Карась О.В.
Реєстраційний № рішення
2а/0470/5703/11
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційний суд частково задовольнив скаргу платника. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення та напрвлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію