Ухвала Вищого адміністративного суду України від 18.09.2012 у справі № 2а-46304/09/1670

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2012 року м. Київ К-13877/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2010

у справі № 2а-46304/09/1670

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємець в судовому порядку оскаржив податкове повідомлення-рішення від 27.07.2009 № 0006851706/0, яким до позивача Державною податковою інспекцією застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 170,00 грн. за несвоєчасне подання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відправлена позивачем податкова декларація в електронному вигляді не була отримана відповідачем, тому при винесенні оспорюваного податкового повідомлення -рішення Державна податкова інспекція діяла у межах повноважень та у спосіб, передбачений законами України.

У касаційній скарзі Підприємець, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи касаційні вимоги, позивач послався на те, що своєчасно не був повідомлений про зміну відповідачем електронної адреси центру обробки електронних звітів, що стало підставою направлення податкової звітності на поштову адресу, яка була закрита.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість та залишити в силі судові рішення попередніх інстанцій.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач на підставі договору про визнання електронних документів, укладеного з відповідачем, скористався правом подачі до контролюючого органу податкових документів у електронному вигляді -здав податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 року.

При цьому, податкова звітність була направлена платником податків 17.07.2009 на скриньку, яка у зв'язку з введенням в дію єдиної поштової адреси центру обробки електронних звітів була закрита з 26.06.2009.

Передумовою ухвалення спірного податкового повідомлення -рішення була проведена фахівцями податкового органу невиїзна документальна перевірка позивача з питань своєчасності подання декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року, висновки якої викладені в акті від 23.07.2009, за результатами якої було встановлено порушення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" через неподання податкової декларації з податку на додану вартість у передбачений законом строк.

Так, запровадження в органах Державної податкової служби електронної податкової звітності регулюється абз. "з" пп. 4.4.2 Закону № 2181-III, Законом України від 22.05.2003 № 851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг", Законом України від 22.05.2003 № 852-IV "Про електронний цифровий підпис" та Наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233 про затвердження Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку та Примірного договору про визнання електронних документів.

Зазначеною Інструкцією № 233 визначено загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів Державної податкової служби України в електронній формі з використанням ЕЦП. Дія інструкції поширюється на ДПА України, її територіальні органи та платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Також, з метою удосконалення процедури подання податкової звітності платниками податків до органів Державної податкової служби ДПА прийнято наказ від 06.04.2009 № 168, яким з 26.06.2009 запроваджено централізовану систему приймання звітності в електронному вигляді, про що платників податків інформовано через публікацію в газеті "Місто плюс" № 25 від 18.07.2009, об'явою у приміщенні контролюючого органу, а позивача - направленням на електронну адресу повідомлення.

Відповідно до р. ІІІ Інструкції № 233, під час подання звіту в електронній формі платник податків повинен одержати від органів Державної податкової служби дві квитанції: першу -про отримання податкового документа в електронному вигляді, що засвідчує час подання звітності, другу -про приймання податкового документа в електронному вигляді, яка засвідчує факт приймання електронного звіту або його неприймання із зазначенням причин.

При цьому, згідно п. 7.4 Інструкції № 233 якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним органами Державної податкової служби.

Зазначене положення кореспондується із ст. 11 Закону № 851-IV, відповідно до якої електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Як встановлено судами, позивач не отримав від Державної податкової інспекції електронних документів, які б підтверджували факт прийняття його звітності.

Отже, враховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку, що відправлена позивачем 17.07.2009 податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2009 року відповідно до приписів Закону № 851-IV та Інструкції № 233 не була одержана відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.10.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2010 у справі № 2а-46304/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва А.О. Рибченко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
17.09.2012
ПІБ судді:
Карась О.В.
Реєстраційний № рішення
№ 2а-46304/09/1670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційна скарга платника залишена без задоволення у зв’язку з неодержанням відповідачем податкової звітності. Рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Подальше оскарження
Ухвала Вищого адміністративного суду України в подальшому не оскаржувалася.
Замовити персональну презентацію