Ухвала Вищого адміністративного суду України від 18.06.2015 у справі №2а-14081/11/0170/21

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2015 року м. Київ К/9991/60846/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Голубєва Г.К.Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.02.2012 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2012 р.

у справі №2а-14081/11/0170/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквавіта»

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквавіта» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.02.2012 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2012 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 р. №0001441502, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 28,23 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Податковий орган провів камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності позивача з податку на додану вартість, а саме - декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 р., про що склав акт від 17.06.2011 р. №692/15-02/32063318, яким встановив порушення позивачем вимог п. 200.2 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, п. 4.6 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 р. №41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 р. №197/18935, що полягало у допущені арифметичної (методологічної) помилки, яка призвела до заниження ПДВ у сумі 61 415,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2011 р. №0001441502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 61 416,00 грн., з яких 61 415,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.07.2011 р. №0001441502 залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Зі встановлених обставин у справі вбачається, що за рішенням загальних зборів засновників ПП «Оберіг» №010 від 17.11.2009 р. вирішено припинити ПП «Оберіг» шляхом приєднання його до позивача, останній є єдиним правонаступником майна, прав та обов'язків ПП «Оберіг», про що 28.02.2010 р. був складений передавальний акт, згідно з яким від ПП «Оберіг» позивачу передано «розрахунки з бюджетом по ПДВ ДТ 6415», зокрема, ПП «Оберіг» мало суму від'ємного значення з ПДВ у розмірі 77 027,00 грн., що підтверджується: декларацією з ПДВ за грудень 2009 р., довідкою ДПІ в м. Сімферополі АР Крим про результати позапланової виїзної перевірки від 22.02.2010 р. №118/23-2/32322633 та не мало податкових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, зборів (обов'язкових платежів) , що підтверджується довідкою №32026/10/19-1 від 22.02.2010 р.

Внаслідок приєднання у 2010 р. ПП «Оберіг» до позивача від'ємне значення з ПДВ у сумі 77 027,00 грн. позивачем було включено до податкової звітності товариства.

Згідно з висновків податкового органу, позивачем необґрунтовано віднесена сума податку на додану вартість по рядку 21.2 та відповідно по рядку 21 податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 р., у сумі 61415,00 грн., у зв'язку з тим, що за даними попередньої перевірки сума ПДВ по рядку 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду» дорівнювала « 0».

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначені наслідки припинення юридичної особи, так юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Наведені приписи законодавства кореспондуються ч. 3 ст. 59 Господарського кодексу України, згідно якої у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

У той же час, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що під час приєднання ПП «Оберіг» до позивача був чиннийЗакон України «Про податок на додану вартість», ст. 3 якого було визначено об'єкт оподаткування та операції, що не є об'єктом оподаткування, зокрема пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 визначав, що не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку. Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону встановлено, що у випадку, якщо в подальшому товари (послуги), стосовно яких платником було отримано податковий кредит, починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Разом з тим, п. 13.4 ст. 13 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у разі коли сума надміру сплачених або не відшкодованих податків, зборів (обов'язкових платежів) платника податків перевищує суму податкових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, зборів (обов'язкових платежів) , сума перевищення направляється в розпорядження правонаступників такого платника податків пропорційно до їх частки в активах, що розподіляються, згідно з розподільчим балансом або передаточним актом.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент приєднання до позивача ПП «Оберіг» мало суму від'ємного значення з ПДВ у розмірі 77 027,00 грн. та не мало податкових зобов'язань або податкового боргу з інших податків, зборів (обов'язкових платежів) відповідно до довідки ДПІ у м. Сімферополі №32026/10/19. Зазначена сума від'ємного значення включала в себе суму податкового кредиту, сформованого внаслідок проведення ремонту придбаного комунального майна-нежитлові будівлі (п.п. 3.2.3 Довідки від 22.02.2010р. № 118/23-2/32322633).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після прийому-передачі валових активів по передавальному акту від 28.02.2010р. зазначені основні засоби обліковуються на балансі позивача і використовуються у господарській діяльності.

Позивачем до відповідача було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, яким відкоригована сума у розмірі 77 027,00 грн. в рядках 20-22 податкової звітності з ПДВ.

Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визначились із тим, що позивач мав всі підстави для віднесення частини зазначеної суми у розмірі 61 415,00 грн. в подальшому до розділу ІІІ «розрахунки з бюджетом за звітний період» податкових звітностей за певні податкові періоди.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли до висновку про відсутність у відповідача підстав для збільшення грошового зобов'язання з ПДВ позивачу у розмірі 61 415,00 грн. та застосування до останнього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн.

За наведених обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, відповідно до яких оскаржене податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.02.2012 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2012 р. у справі №2а-14081/11/0170/21 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Нечитайло О.М.

Судді Голубєва Г.К.,Пилипчук Н.Г.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
17.06.2015
ПІБ судді:
Нечитайло О.М.
Реєстраційний № рішення
2а-14081/11/0170/21
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення. Постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію