Ухвала Вищого адміністративного суду України від 18.06.2014 у справі № 2а-9833/10/1270
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2014 р. м. Київ К/9991/25919/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганській області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду

від 25.03.2011

по справі №2а-9833/10/1270

за позовом Приватного підприємства «Углепромсервіс»

до Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про зобов'язання прийняти податкові декларації з податку на додану вартість.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємства «Углепромсервіс» (далі - ПП «Углепромсервіс», позивач) до Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області (далі - Антрацитівської ОДПІ в Луганській області, відповідач) про зобов'язання прийняти податкові декларації з податку на додану вартість за червень-жовтень 2010 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.01.2011, у задоволенні позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.03.2011 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Антрацитівську ОДПІ в Луганській області прийняти податкові декларації ПП «Углепромсервіс» з податку на додану вартість за червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, жовтень 2010 року.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Антрацитівська ОДПІ Луганській області 19.04.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.05.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.03.2011 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, частини п'ятої підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 09.10.2010 до Антрацитівської ОДПІ в Луганській області засобами поштового зв'язку було надіслано податкові декларації з податку на додану вартість за червень, липень, серпень та вересень 2010 року.

Листом від 19.10.2010 контролюючий орган повідомив позивача про те, що податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року подані з порушенням вимог Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за №250/2054 без зазначення у чому саме полягає порушення у заповненні спірних декларацій. У зв'язку з цим, податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року не визнані як податкова звітність.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу) .

Згідно до вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Підпунктом 4.1.2. пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

За приписами частини п'ятої підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Форма податкової декларації визначена Порядком заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 положення якого кореспондуються в з вимогами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Пунком 4.3 вказаного Порядку передбачено аналогічні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підстави для невизнання податкової звітності податковим органом.

Вказаними нормами передбачено вичерпні умови, невиконання яких надає право податковому органу не визнати податокову декларацію як таку, а саме: не зазначення у декларації обов'язкових реквізитів, не підписання її відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

З аналізу наведених норм вбачається, що податковий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати подану декларацію податковою звітністю виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у встановленому порядку її заповнення.

З матеріалів справи вбачається, що подані позивачем декларації з податку на додану вартість за червень, липень, серпень та вересень 2010 року містять в собі обов'язкові реквізити, підписані відповідними посадовими особами та скріплені печаткою позивача, а тому дії відповідача щодо неприйняття не визнання їх податковою звітністю є неправомірними.

Подання податкової звітності заламінованою, було незаконно розцінено податковим органом як недолік, з огляду на те, що наведене Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачено.

Підпунктом 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з підпунктом 4.1.4 цього пункту, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.

ПП «Углепромсервіс», засобами поштового зв'язку, повторно - 29.10.2010 було надіслано на адресу відповідача податкові декларації з податку на додану вартість за червень, липень, серпень та вересень 2010 року та вперше - 10.11.2010 декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року. Зазначену рекомендовану кореспонденцію було повернуто позивачу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Граничним строком подання декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року є 22.11.2010.

Отже, вказану декларацію було надіслано на адресу податкового органу в межах встановленого строку.

Частиною другою та частиною третьою підпункту 4.1.7 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення контролюючому органу відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової декларації несе оператор поштового зв'язку у порядку, передбаченому законодавством, при цьому платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації. Платник податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (за його вибором) контролюючому органу другий примірник податкової декларації.

З матеріалів справи вбачається, що поштові відправлення рекомендованою кореспонденцією (з описом вкладення), в яких були надіслані спірні податкові декларації з податку на додану вартість, були повернуті позивачу поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Судами встановлено, що повідомлень про втрату, зіпсування або затримку вручення поштового відправлення на адресу позивача не надходило, а тому обов'язок позивача щодо повторного надання або надіслання відповідачу другого примірника податкової декларації відсутній.

Враховуючи зазначене, підстави наведені податковим органом не відповідають вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, а тому, висновок суду апеляційної інстанцій щодо неправомірності дій відповідача є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції Луганській області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.03.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна

Судді: __________________ Л.І. Бившева

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
18.06.2014
ПІБ судді:
Шипуліна Т.М.
Реєстраційний № рішення
2а-9833/10/1270
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні скарги контролюючого органу. Рішення
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію