Ухвала Вищого адміністративного суду України від 17.09.2014 у справі № 2а-6621/11/1470
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2014 року м. Київ К/9991/46466/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012

у справі № 2а-6621/11/1470 (2-а-6621/11/1470)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз»

до Новобузької міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області

про скасування податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (надалі - позивач, ПАТ «Миколаївгаз») до Новобузької міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області, правонаступником якої є Баштанська міжрайонна державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Новобузька МДПІ), про скасування податкової вимоги від 15.07.2011 № 10.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про задоволення позовних вимог.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.05.2011 позивачем на підставі п.49.4. ст.49 Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011, до органів державної податкової служби було подано електронну форму декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2011 року на загальну суму 27 631 686,00 грн.

Згідно уточнюючого розрахунку, поданого 30.06.2011, податкові зобов'язання по сплаті податку на прибуток підприємства за перший кв. 2011р. було відкориговано на 6 252 411,00 грн. Сума податку на прибуток з урахуванням переплати станом на 01.01.2011 (2 247 112,00 грн.) склала 19 132 163,00 грн.

У зв'язку із несплатою позивачем суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, відповідач на адресу структурного підрозділу позивача- Казанківського управління експлуатації газового господарства надіслав податкову вимогу від 15.07.2011 № 10 про наявність податкового боргу в сумі 871 203,93 грн.

Переглянувши судове рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

ПАТ «Миколаївгаз» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 27.01.1995 за № 15221050020001230, перебуває на податковому обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

Структурний підрозділ ПАТ «Миколаївгаз» - Казанківське управління експлуатації газового господарства перебуває на податковому обліку в Новобузькій МДПІ як платник податків.

Відповідно до ст.16 Податкового кодексу України  обов'язками платників податків, зокрема, є надання до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим законодавством декларацій, звітності та ін. (підпункт 16.1.3) та сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України (16.1.4).

Відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього пункту.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем було подано до СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві декларацію з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2011 р. В гр.12 «Донарахована сума податку» визначено суму податкового зобов'язання, яке виникло у ПАТ «Миколаївгаз» за звітний період - 27 631 686 грн.

Поряд з цим, враховуючи, що позивачем обрано порядок консолідованої сплати податку на прибуток, в графі 13 даної декларації ПАТ «Миколаївгаз» зменшено нараховані суми податку на 26 298 317 грн. та віднесено їх до графи 13.4 додатку К6, як суму податку, нараховану платником за місцезнаходженням його філій.

Структурним підрозділом позивача - Казанківським управлінням експлуатації газового господарства до Новобузької МДПІ подано розрахунок щодо сплати консолідованого податку та задекларовано до сплати податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 871 203,93 грн., які відображені в особовому рахунку, відкритому Новобузькою МДПІ.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що оскільки названий відокремлений підрозділ позивача перебуває на податковому обліку в Новобузькій МДПІ, як платник податку на прибуток, та подає розрахунки податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, то податкова вимога була правомірно сформована та надіслана саме до Казанківського управління експлуатації газового господарства.

Однак, суд апеляційної інстанції доречно не погодився із такою позицією, з огляду на наступне.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок -  документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи   документ,   що   свідчить  про  суми  доходу, нарахованого  (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок на прибуток до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього  розділу  та зменшений  на суму податку,   сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням відокремлених підрозділів (п. 152.4 ст. 152 Податкового кодексу України).

Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам,    недостовірність   інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків,   а також їх посадові особи.

Відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить (п. 47.1 ст. 47 Податкового Кодексу України).

Сума податку на прибуток відокремлених підрозділів за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи  із  загальної  суми  податку,   нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми витрат відокремлених підрозділів такого платника податку в загальній сумі витрат цього платника податку.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням відокремлених підрозділів несе платник податку, у складі якого знаходяться такі відокремлені підрозділи (абз. 8 п. 152.4 ст. 152 Податкового кодексу України).

Таким чином, при консолідованій сплаті податку на прибуток обов'язок як з нарахування і сплати податку філією, так і відповідальність за несплату нею узгоджених сум податкових зобов'язань протягом граничних строків, покладається на головне підприємство.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ «Миколаївгаз» є головним підприємством та консолідованим платником податку на прибуток, а його структурний підрозділ - Казанківське управління експлуатації газового господарства - не є юридичною особою.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач повинен був направити вказану податкову вимогу саме до ПАТ «Миколаївгаз», а не до його структурного підрозділу.

Крім того, відповідно до п. 4.6 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1037, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі,   якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Слід також наголосити, що колегія суддів апеляційної інстанції доречно вказана на помилкове посилання суду першої інстанції на п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України (згідно якої податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки) , оскільки ця норма є загальною та не враховує особливості, встановлені іншими нормами для консолідованих платників податку на прибуток.

Відтак, наведене підтверджує правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови від 04.04.2012 та скасуванні рішення суду першої інстанції, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд  касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для  скасування  судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2012 у справі № 2а-6621/11/1470 (2-а-6621/11/1470) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) А.М. Лосєв

Судді: (підпис) Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
16.09.2014
ПІБ судді:
Лосєв А.М.
Реєстраційний № рішення
2а-6621/11/1470
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу залишено без задоволення.
Подальше оскарження
Рішення ВАСУ у ВСУ не переглядалось.
Замовити персональну презентацію