Ухвала Вищого адміністративного суду України від 17.06.2015 у справі № 2-а-9434/08/0470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/9991/30785/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011

по справі №2-а-9434/08/0470

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа - Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М.,

перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2010 у задоволенні позовних вимог Приватного підприємця ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа - Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2010 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.01.2008 №0000661701/0/3473, від 03.04.2008 №0000661701/1/10169, від 04.07.2008 №0000661701/2/21479, від 04.07.2008 №0003041701/0/21480, від 15.09.2008 №0000661701/3/29114, від 15.09.2008 №0003041701/1/29115.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби 28.04.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.06.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011, залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2010.

В обґрунтування своїх вимог Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5,підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Дніпродзержинську проведено планову виїзну документальну перевірку Приватного підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 про 30.09.2007.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме завищення валових витрат на суму 1455290,23грн. шляхом неправомірного включення до складу валових витрат нарахованої амортизації та зайво витрачених коштів на поліпшення основних фондів.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у місті Дніпродзержинську складено акт від 23.01.2008 №15/17-320/НОМЕР_1 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2008 №0003761702/0/3473, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 202841,35грн.

Листом від 24.06.2008 №19607/0 Державною податковою інспекцією у місті Дніпродзержинську відкликано податкове повідомлення-рішення від 30.01.2008 №0003761702/0/3473 у зв'язку з технічними причинами та зазначено, що слід вважати дійсним податкове повідомлення рішення від 30.01.2008 №000661701/0/3473 на ту ж саму суму.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін. Крім того, за результатами розгляду повторної скарги, Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області здійснено додаткове донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік, 9 місяців 2007 року на суму 63969,56грн.

У зв'язку з викладеним, Державною податковою інспекцією у місті Дніпродзержинську було прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.04.2008 №0000661701/1/10169, від 04.07.2008 №0000661701/2/21479 та від 15.09.2008 №0000661701/3/29114 на суму 202841,35грн.; від 04.07.2008 №0003041701/0/21480 та від 15.09.2008 №0003041701/1/2911 на суму 63969,56грн.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на час виникнення спірних відносин регулювався розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

Відповідно до частини третьої статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, для цілей визначення оподатковуваного доходу фізичної особи від зайняття підприємницькою діяльністю законодавством передбачено, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Додатком №7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 №12 (передбачено, що оскільки фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 «Валові витрати» і відповідно до статті 8 «Амортизація» вказаного Закону з деякими особливостями. Положення статті 5 ( «Валові витрати») застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід. Відповідно до статті 8 («Амортизація») можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України. До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За приписами підпункту 5.2.10 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наведені вище правові норми дозволяють фізичній особі-підприємцю формувати валові витрати і нараховувати амортизацію у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем ведеться бухгалтерський облік балансової вартості груп основних фондів, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу щодо неправомірності включення позивачем до складу витрат, пов'язаних із веденням господарської діяльності, сум амортизаційних нарахувань.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як встановлено судами зазначений висновок ґрунтується на тому, що позивачем у періоді, який перевірявся, віднесено до складу валових витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, витрати на поліпшення основних фондів у сумі, що перевищує 10% від сукупної балансової вартості груп основних фондів станом на початок звітного періоду.

В той же час, Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області, здійснюючи додаткове донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб на суму 63969,56грн., виходила з того, що позивач взагалі не мав права відносити до складу валових витрат кошти, витрачені на поліпшення основних фондів.

Відповідно до в підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Зазначена норма вказує на правомірність віднесення до валових витрат 10% від сукупної балансової вартості груп основних фондів.

В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, позивач відносив до складу валових витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, витрати на поліпшення основних фондів у сумі, що не перевищувала 10% від сукупної балансової вартості груп основних фондів станом на початок звітного періоду, що підтверджується, зокрема, аналітичними рахунками основних фондів позивача, а також результатами попередніх перевірок підприємця.

Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 30.01.2008 №0000661701/0/3473, від 03.04.2008 №0000661701/1/10169, від 04.07.2008 №0000661701/2/21479, від 04.07.2008 №0003041701/0/21480, від 15.09.2008 №0000661701/3/29114, від 15.09.2008 №0003041701/1/29115 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 по справі №2-а-9434/08/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна

Судді:__________________ Л.І. Бившева__________________ А.М. Лосєв

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
17.06.2015
ПІБ судді:
Шипуліна Т.М.
Реєстраційний № рішення
2-а-9434/08/0470
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення. Постанову апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію