Ухвала Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014 у справі № 2а-6278/08/5/0170
Державний герб України 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 року м. Київ К/9991/66964/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Моторного А.О. Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Нижньогірський"

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011

у справі № 2а-6278/08/5/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Нижньогірський"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправними і скасування другої податкової вимоги та податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкритого акціонерного товариства „Нижньогірський" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання протиправними і скасування другої податкової вимоги та податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.2.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзні документальні перевірки з питань сплати акцизного збору на виноробну продукцію, збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства; з питання сплати фіксованого сільськогосподарського податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища; з питання сплати податку на додану вартість та складено акти: №688/15-00/00412978 від 27.05.2008; № 689/15-03/00412978 від 27.05.2008; №687/15-02/00412978 від 27.05.2008.

Перевірками встановлено порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" , що виявилось у несвоєчасній сплаті податкового зобовязання з акцизного збору на виноробну продукцію, збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства за період з 25.11.2004 по 27.05.2008 в сумі 1189,42 грн., 2534,60 грн., 61365,42 грн.; пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" , несвоєчасно сплачено податкові зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 76021, 25 грн. та збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 442, 80 грн.; пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" , несвоєчасній сплаті податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

У зв'язку з наявною за позивачем суми боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями відповідачем 08.05.2008 на адресу позивача було направлено першу податкову вимогу № 1/44 про сплату боргу у розмірі 111771, 86 грн.: 38879, 08 грн. з податків, не віднесених до інших категорій, 220, 35 грн. зі збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, 752, 51 грн. з фіксованого сільськогосподарського податку та 71919, 17 грн. з акцизного збору на виноробну продукцію.

Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.06.2008: № 0000271500/0 про стягнення 40905,01 грн. штрафу за несвоєчасну сплату податку на додану вартість; № 0000881503/0 про стягнення 37703,34 грн. штрафу за несвоєчасну сплату фіксованого сільськогосподарського податку; № 0000261500/0 про стягнення 30682,71 грн. штрафу за несвоєчасну сплату акцизного збору; № 0000881503/0 про стягнення 181,90 грн. штрафу за несвоєчасну сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища;№ 0000241500/0 про стягнення 506,92 грн. штрафу за збір на розвиток виноградарства; № 0000241500/0 про стягнення 594,71 грн. штрафу за збір на розвиток виноградарства.

Друга податкова вимога № 2/52 направлена на адресу позивача 04.07.2008: 19954, 10 грн. з податку на додану вартість, 35855, 65 грн. з податків, не віднесених до інших категорій, 1100 грн. зі збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, 37670, 11 грн. з фіксованого сільськогосподарського податку та 105181, 97 грн. з акцизного збору на виноробну продукцію.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" , податкові зобов'язання, самостійно визначені позивачем у податкових деклараціях, вважаються узгодженими з дня подання цих податкових декларацій.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф…

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

В силу п. 17.3 ст. 17 вказаного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 зазначеного Закону передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) , термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) , застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду, та протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня) , не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (п. 4 ст. 12 вказаного Закону).

Пунктом 7 ст. 12 названого Закону передбачено, що дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2005 по справі №2-20/10231-2005 порушено справу про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Нижньогірський".

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.03.2008 затверджено мирову угоду по справі № 2-20/3470-2006 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Нижньогірський" та провадження по справі припинено.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Нижньогірський" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 у справі № 2а-6278/08/5/0170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Нижньогірський" відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 у справі № 2а-6278/08/5/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Судді А.О. Моторний Н.Г. Пилипчук

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
17.04.2014
ПІБ судді:
Федоров М.О.
Реєстраційний № рішення
2а-6278/08/5/0170
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Вищий адміністративний суд залишив без задоволення касаційну скаргу платника без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду в Верховному Суді не переглядалось.
Замовити персональну презентацію