Ухвала Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015 у справі № 826/16962/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 року м. Київ К/800/18024/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В. Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тархан Сервіс Плюс»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2013

у справі № 826/16962/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тархан Сервіс Плюс»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тархан Сервіс Плюс» звернулося до суду з позовом про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.07.2013 № 0005542202, № 0005552202, № 0005562202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014, відмовлено в задоволенні позову, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Лінктехсервіс» за період з 01.01 по 31.12.2012, складено акт № 122/22.2-10/37460722 від 21.06.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 44.6 ст. 44, п. 121.1 ст. 121, п. п. 152.1, 152.3 ст. 152, п. п. 138.1, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за І півріччя 2012 року на суму 390 106 грн.; п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 371 529 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 11.07.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0005542202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 487 632,50 грн., в т.ч.: 390 106 грн. основного платежу та 97 526,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0005552202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 464 411,25 грн., в т.ч.: 371 529 грн. основного платежу та 92 882,25  грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0005562202 про визначення суми штрафу у розмірі 510 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податного органу про віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ «Лінктехсервіс» по операціям, які не підтверджені документально та включення витрат по операціям з ТОВ «Лінктехсервіс», що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період лютий-травень 2012 року не підтверджені належним чином.

В період з 01.01 по 31.12.2012 позивач мав взаємовідносини з контрагентом - ТОВ «Лінктехсервіс», по яким до складу податкового кредиту та валових витрат віднесені спірні суми.

Проте, як вбачається з акту № 5/22.2-10 від 18.06.2013 про ненадання до перевірки документів по взаємовідносинам з ТОВ «Лінктехсервіс», платником не надано до перевірки первинні, бухгалтерські документи фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Лінктехсервіс».

Доводи позивача про неможливість надати витребувані документи, у зв'язку з вилученням (виїмкою) у 2012 році правоохоронними органами, не підтверджені протоколом виїмки, який міг би бути підставою для підтвердження вилучення документів позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Лінктехсервіс».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. п. 201.6, 201.10 ПК України).

Відповідно до п. п. 85.2, 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів) , порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 зазначеного Кодексу у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами) , що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи) . Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу (пп. 44.7 ст. 44 ПК України).

Відповідно до положень п. 121.1. ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Враховуючи відсутність на момент проведення перевірки первинної документації та ненадання платником податків належних доказів на підтвердження виїмки документації правоохоронними органами, податковим органом правомірно донараховані позивачу грошові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями та застосовано штраф у розмірі 510 гривень.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача  - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тархан Сервіс Плюс» відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль

Судді І.В. Борисенко   О.А. Моторний

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
16.03.2015
ПІБ судді:
Кошіль В.В.
Реєстраційний № рішення
826/16962/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні скарги платника податків. Рішення судів попередніх інстанцій залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію