Ухвала Вищого адміністративного суду України від 17.03.2014 у справі № 2а-826/750/13-а

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 року м. Київ К/800/23111/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В., Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013

у справі № 2а-826/750/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Тероль»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у прийнятті податкової декларації, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013, задоволено позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, викладеного у формі повідомлення від 11.12.2012 № 43112/10/5-110 про відмову у прийнятті податкової декларації ТОВ з іноземними інвестиціями «Тероль» з податку на додану вартість за жовтень 2012 року.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Тероль» перебуває на на обліку як платник податку на додану вартість.

23.11.2012 позивачем складено податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року разом із додатком № 1, додатком № 5, а також, з реєстром виданих та отриманих податкових накладних. Як вбачається з квитанції № 2, декларація із зазначеними додатками доставлена до районного рівня Державної податкової служби України (ДПІ) 26.11.2012 о 19:07:44 год. та прийнята із зауваженням (попередженням) щодо закінчення подання форми 20.11.2012.

Однак, 11.12.2012 відповідачем прийнято рішення № 43112/10/5-110, яким позивачу відмовлено у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, з підстав порушення п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України та запропоновано надати декларацію з податку на додану вартість, оформлену належним чином.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків ( у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Положеннями пп. 49.12.3 п. 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Статтями 48 та 49 Податкового кодексу України встановлені обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова декларація та періоди подачі податкових декларацій щодо кожного окремого податку платником якого є платник податку незалежно від того, чи проводить такий платник господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно із п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статі 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України зазначено, що у разі отримання податкової декларації, надісланої засобами електронного зв'язку, рішення про відмову у прийнятті декларації (за наявності підстав), орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

З матеріалів справи вбачається, що декларацію позивача разом із додатками податковим органом прийнято 26.11.2012, а тому, як вірно зазначено судами, рішення про відмову у її прийнятті могло бути винесено та надано позивачу не пізніше 03.12.2012, однак, відповідачем зазначеного строку дотримано не було.

Крім того, матеріали справи свідчать, що в обґрунтування причини неприйняття податкової декларації, податковим органом зазначено, що податкова звітність не може бути самостійним документом без наявності додатків до неї, які є невід'ємною частиною податкової декларації (п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України), а декларація позивача заповнена всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку, а відтак, вона не вважається податковою звітністю.

Згідно із п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, рішення про відмову у прийнятті декларації може бути прийнято у разі, якщо податкова декларація заповнена з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Однак, як було вірно встановлено судами,, в оскаржуваному рішенні податковим органом не зазначено про порушення позивачем вимог п. п. 48.3 або 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України і взагалі не зазначено, у чому саме полягає порушення позивачем правил (порядку) заповнення декларації.

З урахуванням наведеного, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного рішення від 11.12.2012 №43112/10/5-110.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний

Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіл

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
16.03.2014
ПІБ судді:
Моторний О.А.
Реєстраційний № рішення
№ 2а-826/750/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції залишив без задоволення скаргу контролюючого органу. Рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
Подальше оскарження
Ухвала Вищого адміністративного суду України в подальшому не оскаржувалася. 
Замовити персональну презентацію