Ухвала Вищого адміністративного суду України від 16.10.2012 року № 2а-1022/10/2370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2012 року м. Київ К-36102/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жашківського підприємства теплових мереж

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14.05.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010

у справі № 2а-1022/10/2370

за позовом Жашківського підприємства теплових мереж

до Державної податкової інспекції у Жашківському районі Черкаської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство теплових мереж звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.11.2009 № 0000152351/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 80 328,00 грн., та податкового повідомлення-рішення від 02.11.2009 № 00427117501/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2 453,73 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, у позові відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інтенції, виходив з того, що за операціями, за якими податкові зобов'язання нараховуються за касовим методом, право на податковий кредит виникає на дату перерахування коштів з рахунку або каси платника податку на оплату товару (послуг), а за встановлені порушення щодо проведених грошових виплат без попереднього нарахування та уплати податку, що передбачено чинним законодавством, передбачено застосування фінансових санкцій у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та позовні вимоги задовольнити. При цьому позивач наголошуючи на тому, що придбання природного газу у постачальника та подальша його реалізація населенню та бюджетним установам є окремими господарськими операціями, а самостійне нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань платнику податків передбачає штраф у розмірі не більше п'ятидесяти відсотків від суми недоплати.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань згідно спірних податкових повідомлень рішень слугували висновки перевірки, викладені в акті від 21.10.2009, про порушення позивачем вимог п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" та підпунктів 6.3.2, 6.3.3 п. 6.3 ст. 6, пп. 19.2а п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" , що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ та недоплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету. Порушення полягало у тому, що позивачем сформовано податковий кредит за операціями з придбання газу для бюджетної сфери та опалення населення у ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на дату отримання податкових накладних, а не на дату списання коштів з банківського рахунку, тобто позивач не застосовував касовий метод при визначенні податкового кредиту. Також контролюючим органом встановлено, що позивач неправомірно застосовув соціальну пільгу до доходу, нарахованого та виплаченого до моменту отримання заяви платника податку про застосування такої пільги, та до доходу, нарахованого у місяць звільнення працівників, а також під час виплати доходу фізичній особі не утримав податок.

Пунктом 11.11 ст. 11 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) визначено, що до набрання чинності Податковим кодексом України платниками податку, які продають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги з водопостачання, водовідведення або надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості, база оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) визначається за касовим методом.

За касовим методом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Касовий метод - метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг) (п. 1.11 ст. 1 Закону № 168/97-ВР).

Правила та особливості ведення податкового обліку ПДВ по касовому методу сформульовані у пп. 7.3.9 зазначеного Закону, згідно абз. 13 якого з початку застосування касового методу на підставах, визначених цим Законом, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, що виникли до застосування касового методу, не підлягають перерахунку у зв'язку з початком такого застосування.

Тобто, враховуючи викладене вище, право на податковий кредит у платника ПДВ, який застосовує касовий метод, виникає, як і податкові зобов'язання, лише у момент оплати продавцям за товари (послуги).

Таким чином, за касовим методом визначаються податкові зобов'язання щодо операцій з постачання житлово -комунальних послуг, якщо покупцями таких товарів (послуг) є фізичні особи, бюджетні установи, не зареєстровані платниками ПДВ, а також ЖЕКи та бюджетні установи, що отримують такі товари (послуги), якщо вони зареєстровані платниками такого податку, та податковий кредитщодо операцій з придбання товарів (послуг), які використовуються для забезпечення постачання житлово -комунальних послуг визначеним у цьому пункті категоріям споживачів.

Постачання товарів (послуг), визначеним у п. 11.11 Закону № 168/97-ВР, іншим категоріям споживачів чи постачання інших товарі (послуг) категоріям споживачів, визначеним у цьому пункті, здійснюється у загальному порядку (за правилом першої події).

Тому, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, визначених у п. 11.11 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", за якими податкові зобов'язання визначаються за касовим методом, то суми податку, нараховані (сплачені) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), до податкового кредиту включаються теж за касовим методом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, всі понесені позивачем витрати у межах взаємовідносин з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", пов'язані з придбанням природного газу для адресної його реалізації населенню та бюджетним установам.

Отже, Товариство, яке надає вищезазначені послуги категоріям споживачів, визначеним у п. 11.11 ст. 11 Закону № 168/97-ВР, для нарахування податкових зобов'язань і формування податкового кредиту має застосовувати касовий метод.

Питання щодо права платника податку з доходів фізичних осіб на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати на суму податкової соціальної пільги регулюється ст. 6 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (втратив чинність з 01.01.2011).

Застосування податкової соціальної пільги до нарахованого доходу у вигляді заробітної плати починається з податкового місяця, в якому працедавець одержав заяву платника податку про застосування пільги, й припиняється з місяця, в якому платник подав заяву про припинення застосування цієї пільги або звільнився.

Згідно з Порядком № 2035 надання податкової соціальної пільги зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким прцедавцем.

Тобто, у місяці, в якому працівник звільнився, податкова соціальна пільга йому не надається незважаючи на кількість відпрацьованих днів протягом такого звітного місяця та розмір одержаного доходу.

Підпунктом 19.2а ст. 19 Закону № 889-IV передбачено прямий обов'язок осіб, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, своєчасно нараховувати та сплачувати цей податок до бюджету податок з доходів фізичних осіб, який утримується з доходів платника податків до або під час виплати і за його рахунок.

Як встановлено судами, що позивачем було надано соціальну пільгу за відсутності заяви платника податку про застосування такої пільги, та у місяць звільнення працівників, а також під час виплати доходу фізичній особі не утримав податок. Вказані правопорушення позивачем не заперечуються.

Відповідно до пп. 17.1.9 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (втратив чинність з 01.01.2011) податковий агент, який здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою виплати, сплачує штраф у подвійному розмірі від суми податкового зобов'язання.

Таким чином, контролюючий орган правомірно визначив відповідальність за порушення позивачем податкового законодавства, пов'язане з обчисленням і сплатою платежів з податку з доходів фізичних осіб, у подвійному розмірі.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Жашківського підприємства теплових мереж відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14.05.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 у справі № 2а-1022/10/2370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва ,А.О. Рибченко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
15.10.2012
ПІБ судді:
Карась О.В.
Реєстраційний № рішення
№ 2а-1022/10/2370
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог платника, а рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
Подальше оскарження
Ухвала Вищого адміністративного суду України в подальшому не переглядалася.
Замовити персональну презентацію