Ухвала Вищого адміністративного суду України від 16.07.2014 у справі № 2-а-13632/10/2070
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" липня 2014 р. м. Київ К/9991/96537/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М0.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2011 року

у справі № 2-а-13632/10/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства «Новий Стиль»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова

про визнання протиправними дій, визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Новий Стиль» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова (далі - відповідач) про визнання протиправними дій ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо невизнання права ЗАТ «Новий Стиль» на податковий кредитна суму 3318,00 грн. за травень та на суму 14754,00 грн. за червень 2010 року; визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 серпня 2010 року № 00001707/00/0, № 00001807/00/0, від 28 вересня 2010 року № 00001707/00/1, № 00001807/00/1, від 27 жовтня 2010 року №00001707/00/2, № 00001807/00/2.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо невизнання права ЗАТ «Новий Стиль» на податковий кредитна суму 3318,00 грн. за травень та на суму 14754,00 грн. за червень 2010 року. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2010 року № 00001707/00/0, №00001807/00/0, від 28 вересня 2010 року № 00001707/00/1, № 00001807/00/1, від 27 жовтня 2010 року №00001707/00/2, № 00001807/00/2, винесені ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Новий Стиль» судовий збір у розмірі 2,27 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова провела позапланову виїзну перевірку ЗАТ «Новий Стиль» з питання нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку: за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за квітень 2010 року, березень 2009 року; за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за травень 2010 року, за результатами якої був складений акт №2090/07-12/32565288 від 19 серпня 2010 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 1.3 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість по деклараціям: за квітень 2010 року - на 3318,00 грн., за травень 2010 року - на 1494746,00 грн.. за червень 2010 року - на 6707,00 грн., що призвело до завищенні від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по деклараціям: за квітень 2010 року - на 3318,00 грн., за травень 2010 року - на 1494746,00 грн.. за червень 2010 року - на 6707,00 грн. та. Як наслідок, до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по деклараціям: за травень 2010 року - в розмірі 3318,00 грн., за червень 2010 року - в розмірі 1494746,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач не може претендувати на відшкодування коштів з державного бюджету, у зв'язку з тим, що від неправомірно включив до складу податкового кредиту квітня 2010 року податок на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Апекс» у сумі 1752,00 грн., з П «НВФ «ТКС» у сумі 125,40 грн., з ТОВ «Візар АБ» у сумі 1440,19 грн., а до складу податкового кредиту травня 2010 року податок на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Брассіка» у сумі 5685,60 грн., з ТОВ «Бумпром» у сумі1535,17 грн., з ТОВ «КП ТІТ» у сумі 7533,33 грн., оскільки податкові декларації з податку на додану варітсть вказаних суб'єктів господарювання за відповідні податкові періоди не були визнані податковою звітністю.

27 серпня 2010 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №00001707/00/0, яким згідно з підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами зменшила ЗАТ «Новий Стиль» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за травень 2010 року на 3318,00 грн.

27 серпня 2010 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №00001807/00/0, яким згідно з підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами зменшила ЗАТ «Новий Стиль» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за червень 2010 року на 14754,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, на наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 вересня 2010 року № 00001707/00/1, № 00001807/00/1, від 27 жовтня 2010 року № 00001707/00/2, №00001807/00/2 на аналогічні суми зменшення бюджетного відшкодування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставним, оскільки ЗАТ «Новий Стиль» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість згідно належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагентів, з урахуванням того, що реальність господарських операцій податковим органом не заперечувалась, враховуючи те, що несплата податку продавцем, або іншою особою в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Апекс», ПП «НВФ «ТКС», ТОВ «Візар АБ», ТОВ «Брассіка», з ТОВ «Бумпром», ТОВ «КП ТІТ» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 64-77, 89-114, 158-193.

Судами також було встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та вказаними вище субєктами господарювання податковим органом не оспорювалась.

Твердження податкового органу про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача правомірно відхилено судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою в ланцюгу постачання, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева

Судді: _____________________ А.М. Лосєв _____________________ Т.М. Шипуліна

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
16.07.2014
ПІБ судді:
Бившева Л.І.
Реєстраційний № рішення
2-а-13632/10/2070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Скаргу контролюючого органу залишено без задоволення. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
Подальше оскарження
не оскаржувалось у ВСУ
Замовити персональну презентацію