Ухвала Вищого адміністративного суду України від 16.06.2014 у справі № 2а-9623/10/2070
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2014 р. м. Київ К/9991/15401/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Лосєва А.М., Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011

у справі № 2а-9623/10/2070

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі ГПУ «Харківгазвидобування»

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 28.05.2010 № 0000921501/0 та від 30.05.2010 № 0000921501/1.

Нововодолазька МДПІ у Харківській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, наголошуючи на тому, що погашення податкових зобов'язань, що мають більш ранні терміни виникнення, здійснюється попередньо погашенню поточних податкових зобов'язань.

У запереченнях на касаційну скаргу Дочірня компанія «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі ГПУ «Харківгазвидобування» вказує на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Позивачем на підставі поданих до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області податкових розрахунків самостійно визначено податкове зобов'язання з плати за користування надрами державного значення за 9 місяців 2009 року та за 2010 рік зі строком сплати до 19.11.2009 та до 19.02.2010 відповідно.

Підставою для застосування до позивача за податковими повідомленнями-рішеннями від 28.05.2010 № 0000921501/0 та від 30.05.2010 № 0000921501/1 відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181 ІІІ (далі Закону) штрафних санкцій у сумі 96720,11 грн. слугували висновки невиїзної документальної перевірки за період: з 19.11.2009 по 29.04.2010, викладені в акті від 30.04.2010 № 134/1501/25617463, про порушення вимог абз. 1 п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону. Порушення цієї норми закону полягало у несплаті узгодженої суми податкового зобов'язання за користування надрами загальнодержавного значення в загальній сумі 483600,59 грн. протягом граничних строків.

Податкова інспекція визначала кількість прострочених днів сплати узгоджених податкових зобов'язань виходячи з дати їх погашення, яке, на її думку, відбулося шляхом перерахування позивачем коштів відповідними платіжними дорученнями, здійсненими у рахунок сплати податкового зобов'язання за інший визначений позивачем період.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та знаходить правильною позицію судів щодо відсутності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII (зі змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ.

Відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

На підставі платіжних доручень від 30.10.2009 № 582 та від 11.02.2010 № 544 судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що позивач спрямував кошти у загальній сумі 483600, 59 грн. на погашення податкових зобов'язань з плати за користування надрами загальнодержавного значення за 9 місяців 2009 року та за 2010 рік відповідно.

Таким чином, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши до бюджету суму податкових зобов'язань з плати за користування надрами загальнодержавного значення, виконав своє зобов'язання зі сплати податкового зобов'язання за визначеним ним призначенням.

Згідно із п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою закріплено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 цього Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Встановивши відсутність з боку позивача порушень норм вказаного Закону щодо сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з плати за користування надрами загальнодержавного значення в сумі 483600, 59 грн. протягом граничних строків, визначених п.п. 5.3.1 п.п. 5.3 ст. 5 Закону, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність застосування до позивача за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями штрафних санкцій згідно з п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону.

Зважаючи на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді А.М. Лосєв, Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
16.06.2014
ПІБ судді:
Пилипчук Н.Г.
Реєстраційний № рішення
2а-9623/10/2070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні скарги контролюючого органу. Рішення судів попередніх інстанцій залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію