Ухвала Вищого адміністративного суду України від 16.03.2015 р. у справі №2а-9736/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року м. Київ К/9991/57921/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Нечитайло О.М.

Суддів Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 р.

у справі №2а-9736/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2010 р. №0001774310/0.

Постановою Окружного адміністративного суду від 03.08.2011 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем допущено затримку сплати самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання протягом визначеного законом граничного строку, у зв'язку з чим відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками відповідача проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжного доручення на перерахування податку на додану вартість за серпень 2010 року, про що складено акт від 18.11.2010 р. № 600/43-10/20025456.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: у встановлені законодавством строки не сплачено узгоджене податкове зобов'язання, у зв'язку з чим в картці обліку особового рахунку виникла недоїмка у сумі 13 394, 04 грн.

На підставі Акту перевірки, 01.12.2010 р. податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0001774310/0, яким, на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», до позивача застосовано штраф у сумі 1 339, 40 грн. (10% від суми несплаченого податкового зобов'язання) .

За результатами апеляційного узгодження, податкове повідомлення-рішення відповідача від 01.12.2010 р. №0001774310/0 залишено без змін, а скарги без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковим періодом для складання декларацій з податку на додану вартість до податкових органів є один календарний місяць.

Згідно абзацу «а» підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків) , - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

При цьому, згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 названого Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 20.08.2010 р. до державної податкової інспекції було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року вх. № 18300 від 20.08.2010 р., в якій визначено податкове зобов'язання у сумі 3 218 188,00 грн.

Також встановлено, що станом на 30.08.2010 р. позивачем не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання у повному обсязі, у зв'язку з чим в картці особового рахунку у позивача виникла недоїмка в сумі 13 394,040 грн., з врахуванням переплати яка обліковувалась станом на 30.08.2010 р. у сумі 3 204 793, 96 грн.

Утім, через подання позивачем 09.09.2010 р. до державної податкової інспекції уточнюючого розрахунку, в якому зменшувались податкові зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2009 року на суму 364 317, 00 грн., недоїмка у сумі 13 394, 04 грн. вважається погашеною саме 09.09.2010 р., тобто з порушенням граничного строку її сплати на 10 днів.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій правомірно визначили наявність у позивача недоїмки в розмірі 13 394,04 грн. та її несвоєчасне погашення перед бюджетом, а відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, про правомірність застосування податковим органом штрафної санкції у розмірі 10% від суми 13 394,04 грн., що становить 1 339,40 грн.

З огляду на викладене, обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 р. у справі №2а-9736/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяНечитайло О.М.

Судді Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
15.03.2015
ПІБ судді:
Нечитайло О.М.
Реєстраційний № рішення
№2а-9736/11/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні касаційної скарги платника. Рішення суду першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Ухвала Вищого адміністративного суду України в подальшому не оскаржувалася.
Замовити персональну презентацію