Ухвала Вищого адміністративного суду України від 15.12.2014 у справі № 810/3384/13-а

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року м. Київ К/800/66727/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари"

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013

у справі 810/3384/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області

про скасування податкової консультації, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013, відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари» має наявний податковий борг зі сплати орендної плати за землю в розмірі 524912,80 грн. та штрафних санкцій в розмірі 131228,20 грн., що виник згідно з податковим повідомленням рішенням від 13.06.2012 №0003771501.

У позивача наявна надмірна сплата (переплата) сум з податку на додану вартість в загальному розмірі 18379144,97 грн., що виникла у позивача за рахунок бюджетного відшкодування.

Позивач листом від 16.05.2013 №1.2/74 подав відповідачу заяву про здійснення заліку податкового боргу позивача зі сплати орендної плати за землю в розмірі 524912,80 грн. та штрафних санкцій в розмірі 131228,20 грн., що виник згідно з податковим повідомленням-рішенням Броварської ОДПІ від 13.06.2012 №0003771501, за рахунок наявної у позивача переплати сум з податку на додану вартість.

Листом від 21.05.2013 №4723/10/15-203/850 відповідач відмовив позивачу у заліку податкового боргу позивача зі сплати орендної плати за землю в розмірі 524912,80 грн. та штрафних санкцій в розмірі 131228,20 грн., що виник згідно з податковим повідомленням-рішенням Броварської ОДПІ від 13.06.2012 №0003771501 за рахунок наявної у позивача переплати сум з податку на додану вартість.

28.05.2013 позивач звернувся до податкового органу із листом №1.2/83, в якому просив надати податкову консультацію у письмовій формі відповідно до статті 52 Податкового кодексу України з питань використання норм п.17.1.10 ст.17, п.87.1 ст.87, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, п.1.8 ст.1 п.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» з наступних питань: чи правильно розуміє товариство, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість товариства в розмірі 18379144,97 грн., що підтверджена податковими повідомленнями-рішеннями ОДПІ від 16.11.2010 №0001402301/0, а також, від 07.10.2009 №0000822301/0, вважається надмірною сплатою такого податку; чи має товариство право, при дотриманні умови про подачу відповідної заяви, на залік податкового боргу (погашення такого боргу) товариства зі сплати орендної плати за землю, в тому числі, але не обмежуючись, в розмірі 524912,80 грн. та штрафних санкцій в розмірі 131228,20 грн., що виник згідно з податковим повідомленням-рішенням ОДПІ від 13.06.2012 №0003771501, за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість товариства в розмірі 18379144,97 грн., що підтверджена податковими повідомленнями-рішеннями ОДПІ від 16.11.2010 №0001402301/0, а також, від 07.10.2009 №0000822301/0. Крім того, позивач просив податковий орган надати вичерпну відповідь з остаточним та чітким висновком щодо кожного поставленого товариством питання.

Листом від 17.06.2013 №5643/10/15-215/1745 відповідач надав позивачу податкову консультацію в письмовій формі, в якій зазначив, що по ТОВ «Термінал Бровари» не рахується помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість. Існуюча переплата з податку на додану вартість виникла за рахунок бюджетного відшкодування.

Таким чином, ТОВ «Термінал Бровари» не має права на погашення податкового боргу з орендної плати за землю за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, яка не є помилково та/або надміру сплаченими грошовими коштами та зараховується в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах.

Крім того, відповідач зазначив, що в найкоротший термін необхідно погасити заборгованість по донарахованим сумам по орендній платі за землю.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 14.1.172 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Статтею 52 ПК України, передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи, проводить періодичне узагальнення податкових консультацій, які стосуються значної кількості платників податків або значної суми податкових зобов'язань, та затверджує наказом узагальнюючі податкові консультації, які підлягають оприлюдненню, у тому числі за допомогою Інтернет-ресурсів.

Згідно з п. 53.1 ст. 53 ПК України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду (п. 53.3 ст. 53 ПК України).

Отже, Податковий кодекс України, в якості підстав для визнання недійсною податкової консультації, чітко визначає суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

З аналізу вищезазначених норм Податкового кодексу України, вбачається, що податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта, а тому не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

Така форма оприлюднення офіційного розуміння окремих положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб'єктів настання будь-яких юридичних наслідків, не впливає на їхні права та обов'язки, а також, не є обов'язковою для виконання.

Крім того, необхідною ознакою податкової консультації, як предмета оспорювання в судовому порядку, є її відповідність визначенню рішення (акта) суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України, зокрема, породження юридичних наслідків для кола суб'єктів, яким це рішення адресовано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкова консультація за своїм змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а також, не має сили нормативно-правового акту та не створює і не припиняє прав чи обов'язки особи, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону. Жодних управлінських висновків оскаржувана податкова консультація не містить, вчинити будь-які обов'язкові дії позивачу вона не приписує, та, відповідно, не порушує права, свободи та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин.

Матеріали справи свідчать, що відповідач виконав вимоги статті 52 Податкового кодексу України та надав позивачу податкову консультацію, яка містить необхідну інформацію і надає відповідь на зазначені позивачем запитання.

За наведених обставин, враховуючи, що висновки, викладені в оскаржуваній податковій консультації, є обґрунтованими, не суперечать ані нормам Податкового кодексу України, ані правам та інтересам платника податків та економічному змісту податку, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу нову податкову консультацію, то як було вірно зазначено судами, такі дії можуть застосовуватись лише за наявності протиправного рішення, дій чи бездіяльності, тобто, є похідними від вимог про визнання протиправною та скасування оскаржуваної податкової консультації, а тому, відповідно, задоволенню не підлягають.

Також, судами правомірно відмовлено у задоволенні позову про зобов'язання відповідача повернути частину надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ, оскільки, в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення коштів, а не вимоги про зобов'язання вчинити дії щодо їх повернення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
14.12.2014
ПІБ судді:
Моторний О.А.
Реєстраційний № рішення
810/3384/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу позивача було відхилено, а постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному суді України
Замовити персональну презентацію