Ухвала Вищого адміністративного суду України від 15.12.2011 у справі № 6/79 (22-а-9732/08)

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2011 року м. КиївК-9259/09

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддя Костенко М.І. - головуючий,

судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009

у справі № 6/79 (22-а-9732/08)

за позовом субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (далі СПД ОСОБА_1)

до ДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009, позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 01.02.2007 №94/17-06. У прийнятті цих судових рішень попередні інстанції виходили з відсутності доказів фактичної виплати позивачем доходу нерезидентові у вигляді орендної плати, що виключає наявність у СПД ОСОБА_1 обовязків податкового агента.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити в позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами не було взято до уваги той факт, що орендна плата за спірним договором оренди сплачувалась у натуральній формі, а відтак для достовірної перевірки обставин щодо внесення цієї плати судам слід було допитати орендодавця ОСОБА_2.

У запереченні на касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для визначення позивачеві податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 9360 грн. (у тому числі 3120 грн. за основним платежем та 6240 грн. за штрафними санкціями) слугував висновок ДПІ про безпідставне неутримання СПД ОСОБА_1 відповідних сум податку з доходів фізичних осіб з доходу, виплаченого нею на користь нерезидента ОСОБА_2, у вигляді орендної плати за договорами оренди приміщення від 22.08.2005 та від 22.07.2006.

Судами також зясовано, що згідно з пунктом 1 статті 3 названих договорів орендну плату встановлено у вигляді надання позивачем орендодавцю права харчуватися у кафе на суму 1000 грн. на місяць, однак у справі відсутні будь-які докази на підтвердження факту виплати позивачем орендної плати за названими договорами у будь-який спосіб.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності у позивача обовязків податкового агента у спірних правовідносинах.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

В силу вимог підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 названого Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

При цьому слід враховувати, що відповідно до пункту 21.1 статті 21 зазначеного Закону у випадку, коли міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору стосовно суб'єктів, які підпадають під його дію.

Угодою між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, підписаною 08.02.1995 та ратифікованою Україною 06.10.1995 визначено порядок оподаткування доходів від нерухомого майна. Так, пунктом 1 статті 6 Угоди встановлено, що доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи доходи від сільського або лісового господарства), яке міститься в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

В силу вимог пункту 3 статті 6 Угоди наведені положення застосовуються також до доходів, одержуваних від прямого використання, здавання в оренду або використання нерухомого майна в будь-якій іншій формі.

Отже, оскільки названим Міжнародним договором не встановлено іншого порядку оподаткування таких доходів, то застосовуються ставки та порядок оподаткування, встановлені законодавством України.

Відповідно до підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»надання в оренду нерухомості, що належить юридичній або фізичній особі - нерезиденту, здійснюється виключно через засноване ним постійне представництво на території України або юридичну особу - резидента (уповноважену особу), що виконує представницькі функції відносно такого нерезидента на підставі письмового договору, а якщо нерезидент є фізичною особою, - виступає також його податковим агентом відносно таких доходів. Нерезидент, який порушує норми цього пункту, вважається таким, що ухиляється від оподаткування.

З урахуванням наведених законодавчих приписів саме уповноважена орендодавцем-нерезидентом особа вважається податковим агентом стосовно доходів, отриманих цим нерезидентом від надання в оренду нерухомого майна.

Згідно ж з підпунктом 21.2 статті 21 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»у разі укладення цивільно-правових договорів (контрактів) з нерезидентами не дозволяється внесення до них податкових застережень, згідно з якими особи, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання щодо сплати податків.

А відтак оскільки позивач не є такою уповноваженою особою, то у СПД ОСОБА_1 відсутній був обовязок податкового агента у спірних правовідносинах, що, в свою чергу, виключає законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень окружного та апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити.

2.Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 у справі № 6/79 (22-а-9732/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
14.12.2011
ПІБ судді:
Костенко М.І.
Реєстраційний № рішення
6/79 (22-а-9732/08)
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено, рішення першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Оскарження рішення Вищого адміністративного суду України по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію