Ухвала Вищого адміністративного суду України від 15.09.2015 у справі № 826/16984/13-а
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2015 р. м. Київ К/800/45526/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В. Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2013

у справі № 826/16984/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології»

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 0008042206 від 16.09.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014, в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ІБК «Євротехнології» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Палаццо» за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, складено акт № 361/22-3/24373295 від 20.08.2013, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податкове зобов'язання, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на загальну суму 1 128 166 грн., в т.ч. за: 10.2011 - 102 500 грн., 11.2011 - 377 500 грн., 12.2011 - 128 333 грн., 01.2012 - 56 500 грн., 02.2012 - 126 667 грн., 03.2012 - 150 833 грн., 04.2012 - 115 833 грн., 04.2012 - 115 783 грн., 05.2012 - 70 050 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 16.09.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0008042206 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 692 249 грн., в т.ч.: 1 128 166 грн. основного платежу та 564 083 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Матеріалами справи встановлено, що у період з 01.10.2011 по 31.05.2012 позивач мав фінансово-господарські правовідносини з ТОВ «БК «Палаццо» на підставі договорів субпідряду, на виконання яких були складені довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні.

На основі вказаних господарських операцій позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 1 128 166 грн. в спірному періоді.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкові накладні від імені ТОВ «БК «Палаццо» на користь позивача були виписані (підписані) невідомою особою, оскільки при допиті в якості свідка, директор ТОВ «БК «Палаццо» показав, що жодних бухгалтерських та первинних документів по господарських операціях від імені товариства не підписував та нікого на це не уповноважував, що не дає підстав позивачу для формування податкового кредиту за такими податковими накладними; первинні документи, складені на виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «Палаццо», містять певні недоліки.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Однак, судами попередніх інстанцій вказаних норм законодавства враховано не було та не було досліджено господарських операцій в розрізі виконаних робіт вищевказаним контрагентом із застосуванням їх в подальшій господарській діяльності ТОВ «ІБК «Євротехнології»; не було досліджено можливостей контрагента позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей; питання щодо наявності факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні робіт, що придбані платником податку, з відповідним документальним підтвердженням.

Судами попередніх інстанцій також не враховано, що коли на момент перевірки платника податку, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним сумам у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну.

Слід також враховувати, що наявність певних недоліків у первинних документах (довідках про вартість виконаних робіт, актах про приймання виконаних будівельних робіт) при наявності інших документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести податок, сплачений в ціни отриманого товару (робіт, послуг), до складу податкового кредиту.

Слід звернути увагу на те, що показання свідка (директора ТОВ «БК «Палаццо») в межах кримінального провадження не є підставою для звільнення від доказування, перелік яких міститься у ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з ч. 4 ст. 72 цього Кодексу підставою для звільнення від доказування є лише вирок суду у кримінальній справі, який набрав законної сили та який є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими, оскільки вони не підтверджені достатніми, належними доказами, ґрунтуються виключно на матеріалах кримінального провадження, які як доказ не мають для суду наперед встановленої сили і повинні оцінюватися судом за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України разом з іншими доказами в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «Євротехнології» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль

Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
15.09.2015
ПІБ судді:
Кошіль В.В.
Реєстраційний № рішення
826/16984/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційна скарга платника податків була задоволена частково, рішення судів попередніх інстанцій були скасовані, а справа направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
01 жовтня 2015 року окружний адміністративний суд відкрив провадження по даній справі.
Замовити персональну презентацію