Ухвала Вищого адміністративного суду України від 15.07.2015 у справі № 826/20140/13-а

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Київ К/800/38964/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач),

Загороднього А.Ф., Зайцева М.П.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника відповідача Денисенко О.Е.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Балізза Фешін Груп»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року

у справі №826/20140/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Балізза Фешін Груп»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Балізза Фешін Груп» (далі - ТОВ «Балізза Фешін Груп» звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 жовтня 2013 року №0003292203 та від 12 грудня 2013 року №0005282204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року, у задоволенні позову ТОВ «Балізза Фешін Груп» відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Балізза Фешін Груп» подало касаційну скаргу, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки ДПІ складено акт від 16 вересня 2013 року № №1029/26-56-22-03-09/36149205 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Балізза Фешін Груп» з питань правильності обчислення та повноти сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «ДМС Голд», ТОВ «Магреб Україна», ТОВ «Альбіон 2011», ТОВ «Гойдас», за період з 01 січня 2012 року по 31 березня 2013 року» (далі - акт перевірки) , згідно з яким позивачем порушено вимоги:

- 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 22.1 статті 22, пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.5.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 584 135,00 грн., у тому числі по періодам: за І квартал 2012 року на 48 254,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на 180 478,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року на 208 017,00 грн., за ІV квартал 2012 року на 195 640,00 грн.;

- підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, пункту 22.1 статті 22, пункту 44.1 статті 44, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 597 056,00 грн., у тому числі по періодам: за січень 2012 року на 11 922,00 грн., за лютий 2012 року на 16 585,00 грн., за березень 2012 року на 17 449,00 грн., за квітень 2012 року на 39 958,00 грн., за травень 2012 року на 85 970,00 грн., за липень 2012 року на 71 214,00 грн., за серпень 2012 року на 126 897,00 грн., за вересень 2012 року на 42 661,00 грн., за жовтень 2012 року на 40 591,00 грн., за листопад 2012 року на 103 071,00 грн., за січень 2013 року на 40 738,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 02 жовтня 2013 року №0003292203, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 876 203,00 грн., в тому числі за основним платежем - 584 135,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 292 068,00 грн.;

- від 12 грудня 2013 року №0005282204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 877 701,00 грн., в тому числі за основним платежем - 585 134,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 292 567,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-Х11 (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки, згідно зі статтею 1 Закон № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами ПК України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що надані позивачем первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами. При цьому суди звернули увагу на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження оприбуткування придбаного товару на складі, чи докази його реалізації через мережу магазинів, зазначили, що позивачем не надано будь-яких інших доказів на підтвердження використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Судами також встановлено, що періодичні звіти касових апаратів не містять доказової інформації, оскільки відсутні реквізити придбаних товарів, а тому не підтверджують факту реалізації товару, придбаного в межах спірних господарських операцій, що позбавляє можливості ідентифікувати цей товар.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних в межах спірних господарських операцій товарів, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до статті 220 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Балізза Фешін Груп» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній М.П. Зайцев

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
14.07.2015
ПІБ судді:
Веденяпін О.А.
Реєстраційний № рішення
№ 826/20140/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника податків відхилено, рішення першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Оскарження рішення Вищого адміністративного суду України по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію