Ухвала Вищого адміністративного суду України від 15.07.2015 у справі № 2-а-14147/12/2070

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Київ К/800/18472/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013

по справі №2-а-14147/12/2070

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС, відповідач) - задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС №0004731740 від 20.08.2012, №0006741740 від 03.10.2012, №0009681740 від 29.11.2012.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС 01.04.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.05.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема пункту 198.6 статті198, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС було проведено камеральні перевірки даних, задекларованих у податкових звітностях з податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1, за результатами яких контролюючим органом складено акти №1402/1740/НОМЕР_1 від 03.08.2012, №1890/1740/НОМЕР_1 від 19.09.2012, №2867/1740/НОМЕР_1 від 14.11.2012.

На підставі висновків викладених у акті перевірки №1402/1740/НОМЕР_1 від 03.08.2012 податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 147988,00грн. та занижено суму, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на 147988,00грн., та прийнято податкове повідомлення-рішення №0004731740 від 20.08.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 221982,00грн., з яких 147988,00грн. - основний платіж та 73994,00грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

На підставі висновків викладених у акті перевірки №1890/1740/НОМЕР_1 від 19.09.2012 податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 173005,74грн. та занижено суму, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на 173006,00грн., та прийнято податкове повідомлення-рішення №0006741740 від 03.10.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 259509,00грн., з яких 173006,00грн. - основний платіж та 86503,00грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

На підставі висновків викладених у акті перевірки №2867/1740/НОМЕР_1 від 14.11.2012 податковим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 163736,00грн. та занижено суму, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на 163736,00грн., та прийнято податкове повідомлення-рішення №0009681740 від 29.11.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 245604,00грн, з яких 163736,00грн. - основний платіж та 81868,00грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Фактично висновок податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні податкового кредиту за господарськими операціями з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) з огляду на те, що податкові накладні видані ФОП ОСОБА_2 не мають юридичної сили і значимості у зв'язку з анулюванням свідоцтва платника податку на додану вартість з дати складання.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цьогоКодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону.

Підпунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, (зокрема, податкових накладних) складених особами зареєстрованими як платники податку та оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Судами встановлено, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2011 по справі №2а-9626/10/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2011 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.10.2014, позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування акта та зобов'язання винити дії - задоволено. Скасовано акт ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 25.05.2010 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_2 з дати складення. Постановлено зобов'язати ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_2 як платника податку на додану вартість з дати анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Відтак, у зв'язку з набранням законної сили рішення суду по справі №2а-9626/10/2070, рішення податкового органу від 25.05.2011 оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_2 не створює будь-яких правових наслідків та вважається протиправним з моменту його прийняття.

Таким чином, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у періоді що перевірявся, були виписані належним суб'єктом зареєстрованим платником податку на додану вартість у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованістю висновку судів попередніх інстанцій щодо правомірного віднесення позивачем сум податку до податкового кредиту підтверджених первинними документами за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_2

За таких обставин, підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з згідно податкових повідомлень-рішень №0004731740 від 20.08.2012, №0006741740 від 03.10.2012, №0009681740 від 20.08.2012 - відсутні.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 по справі №2-а-14147/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна

Судді: __________________ Л.І. Бившева__________________ А.М. Лосєв

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
14.07.2015
ПІБ судді:
Шипуліна Т.М.
Реєстраційний № рішення
2-а-14147/12/2070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено, рішення першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Оскарження рішення Вищого адміністративного суду України по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію