Ухвала Вищого адміністративного суду України від 14,05,2015 у справі № 2-а-3392/10/2170

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 року м. Київ К/9991/50370/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Костенка М.І. Маринчак Н.Є.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року

у справі № 2-а-3392/10/2170

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - ДПІ у м. Херсоні; відповідач) задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000441702/0 від 10 березня 2010 року, № 0000441702/1 від 19 квітня 2010 року, № 0000441702/2 від 18 травня 2010 року, № 0000441702/3 від 17 червня 2010 року, № 0000451702/0 від 10 березня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 801/17-2/1751301621 від 25 лютого 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Херсоні прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000441702/0 від 10 березня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі54 187,50 грн. (36 125,00 грн. - основний платіж, 18 062,50 грн.- штрафні (фінансові) санкції) ; № 0000451702/0 від 10 березня 2010 року, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 36 125,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, скарги ФОП ОСОБА_3 залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000441702/1 від 19 квітня 2010 року, № 0000441702/2 від 18 травня 2010 року, № 0000441702/3 від 17 червня 2010 року.

Підставою для прийняття названих актів індивідуальної дії послугувало порушення позивачем підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), яке, за доводами відповідача, полягає в невідображенні в рядку 25 декларацій з податку на додану вартість за перший, другий, третій квартали 2007 року, перший, третій квартали 2008 року та січень 2009 року сум, що підлягають бюджетному відшкодуванню, що свідчить про заниження відповідних сум та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Вказане, на переконання контролюючого органу, призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, на 36 125,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Як з'ясовано судами в розглядуваній ситуації, ФОП ОСОБА_3 не в повній мірі дотрималась вимог Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), не відобразивши суми бюджетного відшкодування у рядку 25 податкових декларацій. Разом з тим, зазначені суми нею включено до складу податкового кредиту наступного податкового періоду шляхом їх відображення в рядку 26 податкової декларації поточного податкового періоду та перенесення до рядка 23.2 податкової декларації наступного податкового періоду. Вказані суми в подальшому вже не використовувались позивачем при розрахунку бюджетного відшкодування, а враховувались лише у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Відтак, допущене ФОП ОСОБА_3 порушення вимог Порядку не вплинуло на достовірність визначених нею в податкових деклараціях зобов'язань з податку на додану вартість, а тому воно не може бути підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та збільшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на цю ж суму.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні відхилити, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Костенко М.І. Маринчак Н.Є.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
13.01.2001
ПІБ судді:
Рибченко А.О.
Реєстраційний № рішення
2-а-3392/10/2170
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу відхилено. Постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію