Ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.10.2014 у справі № 2а/0270/5954/12
Державний герб України 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"14" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/18982/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року

у справі №2а/0270/5954/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колумбіні» (надалі - ТОВ «Колумбіні»)

до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (надалі - Козятинська ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ «Колумбіні» звернулось до суду з позовом до Козятинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.10.2013р. клопотання ТОВ «Колумбіні» про відкликання позовної заяви в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000262308 від 30.11.2012р. задоволено. Позовну заяву ТОВ "Колумбіні"до Козятинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000262308 від 30.11.2012р. залишино без розгляду.

Решта позовних вимог, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.10.2013р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014р., задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0000872301 від 30.11.2012р., №0000882301 від 30.11.2012р., №0000892301 від 30.11.2012р. та №0000252308 від 30.11.2012р.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.      

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Колумбіні" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.06.2012р., дотримання вимог з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування та ліцензування за період з 01.07.2011р. по 31.10.2012р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 14.11.2012р. №88/22/37018720, на підставі якого відповідачем 30.11.2012. були прийняті податкові повідомлення - рішення   №0000872301, №0000882301, №0000892301,   №0000252308.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком вірного та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, податковим органом під час перевірки встановлено, що відповідно залізнодорожніх накладних, ТОВ "Колумбіні" було отримано на нафтобазу за адресою м.Калинівка, вул.Шмідта, 5, нафтопродукти (бензин А-95,92,80, дизельне паливо): за 2 півріччя 2011р. в кількості 38989893кг, згідно даних бухгалтерського, обліку було оприбутковано 9662165кг. на суму 99491213,35 грн.; за 1 півріччя 2012р. в кількості 47594768кг., згідно даних бухгалтерського обліку було оприбутковано 9267531кг на суму 98620352,25 грн.

При цьому, як стверджує відповідач, ТОВ "Колумбіні" не надано документів та не доведено право власності на товар (паливно-мастильні матеріали на нафтобазі м.Калинівка, вул.Шмідта, 5) в частині інших суб'єктів господарювання, тому ТОВ "Колумбіні" являється єдиним одержувачем товару згідно наданих до перевірки документів. На підставі цього, вартість не оприбуткованих нафтопродуктів контролюючим органом віднесено до категорії безоплатно отриманого товару внаслідок чого зроблено висновок про заниження підприємством у Декларації на прибуток склад інших доходів на відповідну суму.  

Спростовуючи наведені висновки податкового органу, суди зазначили наступне.    

Згідно п.п. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України до інших доходів підприємства включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

З п. 137.10 ст.137 ПК України вбачається, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Під   визначенням "безоплатно надані товари" , яке наведене у абз. «а» п.п. 14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України, слід розуміти товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Судами попередніх інстанції, на підставі долучених до матеріалів справи залізнодорожніх   накладних, встановлено, що протягом періоду 3-й квартал 2011р. - 2-й квартал 2012р. по залізниці на адресу нафтобази позивача надходили нафтопродукти. При цьому ТОВ "Колумбіні" зазначено як вантажоодержувач.

За змістом п.6 Статуту залізниць України, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року, вантажоодержувач (одержувач  вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.

Згідно абз.9 п.6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Враховуючи, що залізнодорожна накладна є лише транспортним документом, який виконує зазначені вище функції, що притаманні такому документу в силу норм Статуту залізниць України, тому суди дійшли вірного висновку, що підстави ототожнювати залізнодорожні накладні із документом на підставі якого позивач набув право власності на паливомастильні матеріали у податкового органу відсутні.

Окрім того, судами встановлено, що нафтопродукти, які не оприбутковані позивачем, надходили по залізниці на адресу нафтобази позивача на підставі договору №К-10/14 від 01.09.2010р. та обліковувалися на позабалансовому рахунку. Відповідно до умов вказаного Договору його сторонами є ВАТ "Дніпронафтопродукт" (замовник) та ТОВ "Колумбіні" (виконавець).

Зміст договору №К-10/14 від 01.09.2010р. свідчить проте, що він є договором про надання послуг, а не договором, який опосередковує перехід права власності на нафтопродукти від ВАТ "Дніпронафтопродукт" до ТОВ "Колумбіні".

При цьому нафтопродукти, які надходили за вказаним договором, обліковувалися позивачем на окремому позабалансовому рахунку.

Згідно укладених підприємством з постачальниками ТОВ "Ріаліз Ойл", ТОВ "Престиж 10" і ТОВ "Віконт Ойл", договорів поставки нафтопродуктів №21 від 01.02.2011р., №30 від 01.06.2011р. та №3005-23-НП від 30.05.2012р. ТОВ "Колумбіні" набуло право власності на нафтопродукти які оприбутковано згідно даних бухгалтерського обліку (дані про об'єм нафтопродуктів зазначений у акті перевірки (а.с.18 т.1).

Наведене свідчить, що ТОВ "Колумбіні" у 3-у кварталі 2011р. - 2-у кварталі 2012р., згідно вказаних договорів поставки №21 від 01.02.2011р., №30 від 01.06.2011р. та №3005-23-НП від 30.05.2012 р. прийняло на облік лише ту кількість нафтопродуктів, яка була передана йому у власність згідно додаткових угод до договорів поставки, актів прийому-передачі, видаткових накладних і отриманих від постачальників податкових накладних. Дана кількість підтверджена наданими для перевірки первинними документами (видатковими накладними, актами приймання-передачі нафтопродуктів, податковими накладними) та відображена в податкових деклараціях підприємства з податку на прибуток за період 3-му кв. 2011р. - 2 кв. 2012р., які подавалися як податкова звітність.

В підтвердження цієї обставини, позивачем також були надані реєстри обліку, руху надходження та вибуття паливо мастильних матеріалів на позабалансовий рахунок.

За таких обставин, суди попередніх інстанції обґрунтовано зазначено, що висновок податкового органу про те, що ТОВ "Колумбіні" являється єдиним одержувачем товару в загальній кількості 89183284,00кг є помилковим та безпідставним.

Крім того, судами правомірно відхилено посилання відповідача на те, що позивачем незаконно із порушенням встановленого порядку, ведеться облік нафтопродуктів, в тому числі по рахунку В02.3, оскільки такі доводи повністю спростовані за результатами позапланової ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності ТОВ «Колумбіні» за період з 01.04.2011р. по 01.01.2013р., які проведені на підставі ухвали Вінницького міського суду від 17.05.2013р. та оформлені актом від 19.06.2013р. №03-13/14 (а.с.22-59 т.51).

Так, за наслідками вказаної ревізії контролюючим органом зроблено висновок, що облік нафтопродуктів позивачем здійснюється відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291. Також у висновках перевірки зазначено, що порушень щодо правильності та своєчасності оприбуткування нафтопродуктів по рахунках 28.1, 28.2 та В02.3 не встановлено (а.с.59. т.51).

Також є необґрунтованими висновки акта перевірки щодо заниження позивачем суми інших доходів по рядку 03 Декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період за рахунок невключення безоплатно отриманих у звітних періодах товарів всього на суму 956497грн., оскільки під час розгляду справи судами попередніх інстанції було досліджено журнал обліку надходження нафтопродуктів АЗС №30 м.Хмільник, журнал реєстрації паспортів якості нафтопродуктів та товарно-транспортні накладні, які підтверджують надходження бензину на АЗС №30. Із змісту вказаних документів суди дійшли висновку, що жодних операцій ТОВ "Колумбіні" із бензином марки А-76 на вказаній АЗС №30 не проводило.

Натомість, перевіркою встановлено надходження на АЗС №30 бензину марки А-80 в кількості, яка повністю співпадає із кількість бензину, який згідно контрольних стрічок до РРО "Марія ЛТ МТМ" зав. №В35712006631 фіск. №0207000938 та реалізований. Такий об'єм (кількість) бензину становить 101341,52 літрів.

Досліджуючи під час розгляду справи технічні характеристики резервуарів на АЗС №30 суди встановили, що такі не в змозі розмістити об'єм бензину який становить 101341,52л, що спростовує доводи податкового органу про те, що реалізація бензину марки А-80 не відбувалася (натомість реалізовувався бензин А-76), а вказаний бензин фактично зберігався на АЗС №30.

Що стосується доводів відповідача про відсутність реального характеру у господарській операції між ТОВ "Колумбіні" та ВАТ "Дніпронафтопродукт" на підставі договору зберігання №0109/10-44 від 01.09.2010р.

Слід зазначити, що у п. 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів,    ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судами попередніх інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що виконання договору №0109/10-44 від 01.09.2010р. укладеного між ТОВ "Колумбіні" та ВАТ "Дніпронафтопродукт" підтверджено належним чином складеними первинними документами - відповідним договором, актами приймання-передачі, протоколами узгодження ціни, актами приймання - передачі наданих послуг, податковими накладними.  

Крім того, між позивачем та ТОВ "Аванта С" був укладений Договір №Д-01-25 від 01.02.2012р., предметом якого було надання і отримання консультаційних послуг з питань комерційної діяльності. При цьому, як встановлено судами, факт оплати наданих ТОВ "Аванта С" позивачу послуг, і тим самим зміни майнового стану останнього внаслідок проведеної господарської операції контролюючим органом не заперечується.

Факт виконання договірного обов'язку контрагентом позивача та надання послуг, що були предметом договору №Д-01-25 від 01.02.2012 р., підтверджується наданими для перевірки актами здачі - приймання робіт (надання послуг) за період 1-2го кварталу 2012р., які надавалися при проведенні перевірки та на які посилається податковий орган у акті перевірки.

Наявні в матеріалах справи додатки до актів здачі - приймання робіт (надання послуг) також підтверджують виконання договірних зобов'язань зі сторони ТОВ "Аванта С" з яких вбачається, зміст та обсяг господарської операції, що виникла на підставі договору №Д-01-25 від 01.02.2012р.

Надаючи оцінку податковому повідомленню - рішенню №0000872301 від 30.11.2012р. яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), суд попередніх інстанції виходили з того, що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно п. 187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/ послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/ послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За змістом 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У п. 200.1 ст.200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

Враховуючи наведене, суди дійшли висновку, що наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладені позивачем договори не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними.

Окрім того, судами встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів №75-Б від 19.01.2012р. який укладений між ТОВ "Колумбіні" (Продавець) та "Наваро Дівелопмент Лімітед" (Покупець), продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери (акції прості іменні). "Наваро Дівелопмент Лімітед" зобов'язане сплатити загальну суму договору до 31.12.2012р. включно, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "Колумбіні". Додатковою угодою від 27.02.2012р. до вказаного договору Продавець та Покупець у зв'язку з зміною кон'юнктури ринку погодили, що "Покупець" зобов'язаний сплатити загальну суму договору до 01.03.2012р. включно, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця.

Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів №76-Б від 19.01.2012р. укладеному між ТОВ "Колумбіні" (Продавець) та "Наваро Дівелопмент Лімітед" (Покупець), продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери (акції прості іменні). ТОВ "Колумбіні" зобов'язане сплатити загальну суму договору до 31.12.2012р. включно, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок "Наваро Дівелопмент Лімітед". Додатковою угодою від 27.02.2012р. до вказаного договору, ТОВ "Колумбіні" та "Наваро Дівелопмент Лімітед"   у зв'язку з зміною кон'юнктури ринку сторони погодили, що "Покупець" зобов'язаний сплатити загальну суму договору до 01.03.2012р. включно, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок "Продавця".

03.03.2012 р. ТОВ "Колумбіні" (Перша сторона) та "Наваро Дівелопмент Лімітед" (Друга сторона) уклали акт проведення зарахування взаємних однорідних вимог згідно якого:

1. Станом на 03.03.2012р. вимоги ТОВ "Колумбіні"   до "Наваро Дівелопмент Лімітед" за договором купівлі-продажу цінних паперів 75-Б від 19.01.2012р. складають 12278530,11 дол. США.

2. Станом на 03.03.2012р. вимоги "Наваро Дівелопмент Лімітед" до ТОВ "Колумбіні" за договором купівлі-продажу цінних паперів №76-Б від 19.01.2012р. складають 12278530,11 дол. США.

3. На підставі ст.601 Цивільного кодексу України ТОВ "Колумбіні" до "Наваро Дівелопмент Лімітед"   проводять зарахування взаємних однорідних вимог на суму 12278530,11 дол. США.

4. Договори №75-Б від 19.01.2012р. та №76-Б від 19.01.2012р. виконані повністю та вважаються закритими. Сторони не мають претензій одна до одної.

Податковий орган вважає, що позивачем безпідставно при податковому обліку даної операції застосовано п.п. 196.1 п.196.1 ст.196 ПК України, оскільки операція із продажу акцій нерезиденту "Наваро Дівелопмент Лімітед" на думку контролюючого органу, відбулася не шляхом продажу цінних паперів за кошти, а шляхом обміну на інші цінні папери, а тому така, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за загальними правилами.

В силу п.п. 196.1.1 п.196.1 ст.196 ПК України не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління) , відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону. Визначення терміну "кошти" дає підпункт 14.1.93. пункту 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, відповідно до якого кошти - це гривня або іноземна валюта.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. В силу ч.1 ст.601 ЦК України однією із підстав припинення зобов'язання є зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

З урахуванням наведеного, судами вірно зазначено, що встановлені нормами ЦК України способи припинення зобов'язання жодним чином не впливають на правову природу договору на підставі якого такі зобов'язання виникли, тобто договір купівлі-продажу цінних паперів №75-Б від 19.01.2012р. та №76-Б від 19.01.2012р. є договорами, на підставі яких переходить право власності на товар (цінні папери) за кошти, а спосіб виконання такого договору не може свідчити про зміну його істотних умов, в тому числі щодо проведення розрахунків між сторонами.

Разом з тим, норми Податкового Кодексу України, виділяючи окрему групу операцій, які не є об'єктом оподаткування з податку на додану вартість, не ставить жодного обмеження щодо поширення даної норми до операцій продажу за кошти цінних паперів в залежність від способу припинення зобов'язання між сторонами такого договору купівлі продажу цінних паперів.

Таким чином, податковий орган за результатами перевірки дійшов помилкового висновку, що позивачем безпідставно при податковому обліку операції купівлі продажу цінних паперів застосовано п.п.196.1.1 п.196.1 ст.196 ПК України, оскільки операція із продажу акцій нерезиденту "Наваро Дівелопмент Лімітед" відбулася на підставі договору купівлі - продажу цінних паперів за кошти, а спосіб припинення такого договору, як зазначено судами, не впливає на його правову природу.

Щодо порушення позивачем ст.3, п. 12 ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252308 від 30.11.2012р.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 даного Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг) .

Підставою для прийняття вказаного вище податкового повідомлення - рішення слугували доводи відповідача про те, що згідно протоколу випробувань акредитованого випробувального центру ДП "УкрНДІНП "МАСМА" №393/1-12 від 04.10.2012р., яким випробувано продукцію - бензин автомобільний А-95, зразок представленого бензину, який реалізовувався позивачем, майже по всіх показниках не відповідає наданим на товар документам - паспорту якості, а також показник "концентрація фактичних смол" не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови".

Згідно протоколу випробувань акредитованого випробувального центру ДП "УкрНДІНП "МАСМА" №393/2-12 від 04.10.2012р., яким випробувано продукцію - бензин автомобільний А-92, зразок представленого бензину майже по всіх показниках не відповідає наданим на товар документам - паспорту якості, а також показник "концентрація фактичних смол" не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови".

Відповідно до висновку експертного дослідження №9374/9375/12-34 від 16.10.2012р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, досліджені зразки автомобільних бензинів марок А-92 та А-95   не відповідають вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" за показником "концентрація фактичних смол".

Також, висновком експертного дослідження №9374/93/75/12-34 від 16.10.2012р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України в основі якого використовувались протоколи випробувань ДП УкрНДІНП "МАСМА" №№393/1-12 та 393/2-12 від 04.10.2012 р. в повній мірі підтверджено результати досліджень зразків.

У зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку, що на порушення п.12 ст.3 та ст.6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами і доповненнями) позивачем необліковано нафтопродукти на загальну суму 345800,00грн., які знаходились у сховищах АЗС №13 без відповідних приходних документів (пальне не відповідає приходним документам, які надано підприємством ТОВ "Колумбіні").

Разом з тим, судами попередніх інстанції встановлено, що на підставі товарно-транспортної накладної №6906 від 26.09.2012р. на АЗС №13 з основного складу, що знаходиться за адресою м.Калинівка, вул.Шмідта, 5 надійшли паливно-мастильні матеріали, в тому числі: дизельне паливо підвищеної якості ЄВРО марки В, вид 2 в кількості 6000,0куб.; бензин автомобільний А-92 за ДСТУ №4063-2001 в кількості 10000,0куб.дм.; бензин автомобільний А-95 за ДСТУ №4063-2001 в кількості 22000,0куб. дм.

При цьому надходження паливно-мастильних матеріалів супроводжувалися відповідними сертифікатами відповідності та паспортами якості, зокрема: на дизельне паливо - сертифікат відповідності серії ВВ №UA1.035.0070536-12 та паспорт №141 від 22.09.2012р.; на бензин автомобільний А-92 сертифікат відповідності серії ВВ №UA 1.035.0118774-12 та паспорт №329 від 20.09.2012р.; на бензин автомобільний А-95 - сертифікат відповідності серії ВВ №UA 1.035.0118775-12 та паспорт №331 від 21.09.2012р.

Відтак, в акті перевірки безпідставно стверджується про неналежне оформлення паспортів якості та про заборону прийняття нафтопродуктів на АЗС при відсутності паспорта якості та неналежного його оформлення.

Крім цього, в акті перевірки зазначено, що бензин автомобільний марки А-92 та марки А-95 відносяться до недоброякісної продукції та не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" за показником "концентрація фактичних смол".

Однак, дані висновки відповідача спростовуються результатами випробувань, що проведені акредитованим випробувальним центром "СЖС Україна" іноземного підприємства "СЖС Україна" відібраних 27.09.2012р. проб бензину марки А-92 та марки А-95 на вміст фактичних смол. Результати проведених досліджень підтвердили відповідність якісних характеристик пального по показнику "концентрація фактичних смол" встановленим нормативам.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2014 року - залишити без змін.      

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.  

Головуючий: ___________________  Н.Є. Маринчак          

Судді: ___________________  О.В. Вербицька__________________  О.В. Муравйов

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
14.10.2014
ПІБ судді:
Маринчак Н.Є.
Реєстраційний № рішення
2а/0270/5954/12
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено, рішення першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення касаційної інстанції у даній справі у Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію