Ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.07.2015 у справі № 826/11531/14
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ К/800/65387/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя: Вербицька О.В.

Судді: Маринчак Н.Є., Цвіркун Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 р.

у справі № 826/11531/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «МТС Україна» (далі - позивач, ПАТ «МТС Україна») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач, Центральний офіс) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 25.07.2014 р. №0001464201, від 25.07.2014 р. №0001474201.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Центральний офіс, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Центральним офісом проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПАТ «МТС Україна» з питання правильності обчислення та своєчасності спати до державного бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Оптова Компанія «Ельбрус» за період з 01.01.2013 р. по 31.05.2014 р., за результатами якої складено акт перевірки №33/28-10-42-10/14333937 від 15.07.2014 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 351 018,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у сумі 613 712,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення: №0001464201 від 25.07.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 920 568,00 грн., в тому числі за основним платежем - 613 712,00 грн. та 306 856,00 грн. - штрафних санкцій; №0001474201 від 25.07.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 526 527,00 грн., в тому числі за основним платежем - 351 018,00 грн. та 175 509,00 грн. - штрафних санкцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг, дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ПАТ «МТС Україна» (продавець) та ТОВ «Югкарт Сервіс» (покупець) укладено договір поставки та надання послуг від 09.03.2011 р. №10-СПП. Відповідно до п.1.1 вищезазначеного договору ПАТ «МТС Україна» постачає, а покупець приймає, оплачує та реалізує кінцевому споживачу продукцію, передбачену договором, а також надає послуги популяризації та просуванню, підвищенню попиту на неї у кінцевих споживачів.

В подальшому на підставі угоди від 05.06.2012 р. про заміну сторони в договорі від 09.03.2011р. №10-СПП всі права та зобов'язання ТОВ «Югкарт Сервіс», як покупця, передано ТОВ «Центр Карт Сервіс» та на підставі угоди від 01.02.2013 р. про заміну сторони в договорі від 09.03.2011р. №10-СПП всі права та зобов'язання від ТОВ «Центр Карт Сервіс», як покупця, передано ПП «Оптова Компанія «Ельбрус».

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: актами виконаних робіт, податковими накладними, платіжні доручення тощо.

Крім того, підтвердженням факту надання послуг ПАТ «МТС Україна» контрагентом ПП «Оптова Компанія «Ельбрус», є електронна баз даних ПАТ «МТС Україна», яка містить відомості про отримані абонентами послуги Vouchers MT.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників відхилити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак, Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
13.07.2015
ПІБ судді:
Вербицька О.В.
Реєстраційний № рішення
№ 826/11531/14
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено, рішення першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Оскарження рішення Вищого адміністративного суду України по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію