Ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.07.2015 у справі № 2а-8810/10/1370
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ К/800/56441/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя: Вербицька О.В.

Судді: Маринчак Н.Є.Цвіркун Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2014 р.

у справі № 2а-8810/10/1370

за позовом Приватного підприємства «КБ Ентерпрайз Юкрейн»

до Державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «КБ Ентерпрайз Юкрейн» (далі - позивач, ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Буському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Позивачем 06.12.2010 року подано до суду першої інстанції заяву про зміну позовних вимог, згідно з якою позовні вимоги доповнено вимогою визнати протиправними дії відповідача.

09 грудня 2010 року позивач подав до суду першої інстанції заяву, якою відмовився від позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 вересня 2010 року: №0004461701/0/8632 на загальну суму 4040 грн., та №0000032201/0/8630 на загальну суму 1359,95 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 р. позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Буському районі від 23 вересня 2010 року № 0004451701/0/8633, від 23 вересня 2010 року № 0000492311/0/8631, від 23 вересня 2010 р. № 0000502311/0/8636, від 23 вересня 2010 року № 0000512311/0/8637. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2014 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Буська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Буському районі провела позапланову виїзну перевірку ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., за наслідками якої складено акт від 10 вересня 2010 року №198/23-1/34830639.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, пп. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чим занижено податок на прибуток всього у сумі 13716 грн., у т.ч. за 3 квартал 2009 року в сумі 11278 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 2438грн., та завищено збитки за 1 півріччя 2010 р. на суму 110465 грн.; пп. 7.4.4 п.7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, пп. 7.7.4, пп. 7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, чим завищено податковий кредит всього в сумі 346001 грн., в т.ч. за травень 2009 року в сумі 1680 грн., за серпень 2009 року в сумі 1968 грн., за вересень 2009 року в сумі 7054 грн., за жовтень 2009 року в сумі 1951 грн., за травень 2010 року в сумі 333348 грн., а також завищено бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 334227 грн. по Декларації з податку на додану вартість за червень 2010 р.; пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4, ст.8, п. 12.1 ст.12, п. 22.3 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке полягає у неутриманні та неперерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб у 2007 році в сумі 500021,58 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято У зв'язку із виявленими порушеннями та на підставі вказаного вище акту перевірки, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0004451701/0/8633 від 23 вересня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: заст. фін. санкцій по прибутковому податку на загальну суму 1500525,09 грн., в т.ч. 500175,03 грн. - за основним платежем та 1000350,06 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000492311/0/8631 від 23 вересня 2010 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток в загальній сумі 20330,00 грн., з яких 13716,00 грн. - за основним платежем, 6614,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000502311/0/8636 від 23 вересня 2010 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в загальній сумі 18973,00 грн., з яких 12653,00 грн. - за основним платежем, 6320,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000512311/0/8637 від 23 вересня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 334227,00 гривень.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем прийнято та затверджено звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт №АО-0000003 від 14 грудня 2007 року, складений працівником позивача - ОСОБА_4 на загальну суму 1024,20 гривень.

Понесені витрати підтверджені: квитанцією №026408 від 14.12.2007 р., згідно якої оплачено послуги шиномонтажу у розмірі 111,00 грн., фіскальний чек від 14.12.2007 р. №1716006052 на придбання автогуми 175/70 R13 на суму 912,00 грн. з ПДВ та фіскальний чек від 14.12.2007 р. №1716005896 на послуги ксерокопіювання на суму 1,20 грн. з ПДВ. Всі вказані суми по звіту №АО-0000003 від 14 грудня 2007 року віднесено до Дебету бухгалтерського рахунку 92 та Кредиту бухгалтерського рахунку 3721.

Згідно наказу ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн» №6 від 06 вересня 2010 року, у зв'язку із виявленням недоцільності проведеної витрати скасовано авансовий звіт №АО-0000003 від 14 грудня 2007 року на суму 1024,20 грн. по підзвітній особі ОСОБА_4 з наступним зменшенням кредиторської заборгованості перед ним. Із журналу-ордеру по рахунку 3721 вбачається наявність кредиторської заборгованості перед підзвітною особою в сумі 1221,58 грн.

Відповідно до п.п. 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо. Затвердження звіту про використання коштів не є отриманням додаткових (матеріальних) благ у розумінні згаданої норми.

Судами встановлено, що позивачем не надано під звіт коштів для здійснення окремих цивільно-правових дій на придбання автогуми та послуги шиномонтажу від імені та за його рахунок. Фактично придбання здійснено за власні кошти працівника, що і в подальшому не були відшкодовані працівнику позивачем.

Також, як встановлено судами, відповідно до статуту ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн» зі змінами та доповненнями, затвердженими протоколом зборів засновників від 19 березня 2007 року №3 та зареєстрованими державним реєстратором Буської районної адміністрації Львівської області 20 березня 2007 р., одним із засновників підприємства - громадянином Великої Британії ОСОБА_3 здійснено майновий внесок до статутного фонду позивача.

На підставі вантажно-митних декларацій №№209030007/7/012960, №209030007/7/012961, 209030007/7/012962, 209030007/7/012963, 209030007/7/012970 та актів приймання - передачі від 20.09.2007 року засновник передав, а позивач отримав в якості внеску до статутного фонду в обмін на корпоративні права підприємства 5 одиниць рухомого майна на загальну суму 165000 фунтів стерлінгів, що становило 1 666 738,59 гривень, зокрема три трактора марки «Massey Ferguson»: модель 8480, модель 6499, модель 6490, один культиватор KNIGHT CULTIVATOR та сівалку MOORE UNI DRILL.

При цьому названа фізична особа - засновник набула прав на емітовані підприємством позивача корпоративні права на суму, що дорівнює сумі внесеного нею майнового вкладу до статутного фонду позивача.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про режим іноземного інвестування» внесена майнова інвестиція зареєстрована в Львівській обласній державній адміністрації, що підтверджено інформаційним повідомленням від 19.10.2007 р. №1346-3-1-2250.

Відповідно до п.п. 4.2.13 п. 4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Придбанням інвестиційного активу вважаються операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Отже, корпоративні права є інвестиційним активом, тому вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у власності такої особи) до статутного фонду юридичної особи - резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу.

У відповідності до підпункту 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану варітьсь» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих(сплачених)платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.05.2008 року ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн» та юридична фірма «Чадборн енд Парк ЛЛП» уклали договір про надання юридичних послуг. Відповідно до п.3.1 згаданого договору плата за надання юридичних послуг нараховується на підставі погодинної ставки кожного юриста, помічника юриста та перекладача, які певний час працювали над певною справою. У додатку до договору від 28 травня 2009 року міститься перелік працівників фірми, їх посади та ставки.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: акти прийняття-передачі послуг, звітами про зміст та обсяг наданих послуг з детальним переліком наданих юридичних послуг, рахунками на оплату тощо.

Крім того, первинними документами було підтверджено придбання мінеральних добрив «Акварін» від ТОВ «Неофіт», а саме: видатковою накладною, податковою накладною, платіжним дорученням тощо.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування витрат та податкового кредиту.

В акті перевірки зазначено про порушення пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань за 1 півріччя 2010 р. на суму 110465 гривень.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього Закону амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

У відповідності до п.п. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

Згідно пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 названого Закону у разі здійснення витрат на придбання основних фондів, балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 8.3.5 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів.

Згідно з підпунктом 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначається шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 ст. 8 Закону, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Таким чином, для основних фондів груп 2, 3 та 4 нарахування амортизації здійснюється з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, що входять до складу цих груп, тобто після збільшення балансової вартості відповідної групи основних фондів на суму витрат з придбання відповідного основного фонду, та фактично припиняється після зменшення цієї балансової вартості на відповідну суму витрат.

Судами встановлено, що п'ять одиниць сільськогосподарської техніки та обладнання були оприбутковані позивачем у вересні 2007 році як внесок до статутного фонду підприємства.

Що стосується висновків податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 333348 грн., колегія суддів зазначає .

Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

При цьому з урахуванням вимог пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 8.4.11 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» операції з внеску основних фондів в статутний фонд прирівнюються до операцій з продажу для особи, яка здійснила такий внесок, а операції з їх отримання - відповідно до операції з придбання таких основних фондів особою, яка їх отримала.

Первинними документами підтверджено сплату ПДВ у розмірі 333348 грн., а саме: платіжним дорученням, вантажно-митними деклараціями.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Судами встановлено, що позивачем у рядку 16 Декларації з ПДВ за травень 2010 року «Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди» відображено податковий кредиту на суму 333348 грн., як самостійне виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації. Вказана сума було сплачена у вересні 2007 року митним органам при внесенні засновником-нерезидентом до статутного фонду підприємства сільськогосподарської техніки та обладнання.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 вказаного Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Як вбачається з матеріалів справи, сума бюджетного відшкодування за червень 2010 року в розмірі 334 227,00 грн. сформована за рахунок сплати: 333 347,71 грн. ПДВ при ввезенні основних фондів, як внеску в статутних фонд (оплачено митниці) ; 472,65 грн. - ПДВ, сплачене ТОВ "Мехавтотранс" (оренда приміщення) ; 273,79 грн. - ПДВ, сплачене ПП "ТПК Арсен" (акумулятори для тракторів); 122,33 грн. - ВАТ "Укрнафта" (придбання палива); 11,51 грн. - УДППЗ Укрпошта (послуги поштового зв'язку).

Відтак, у податкового органу не було правових підстав для зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість в загальній сумі 333 348,00 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

В частині відмови в задоволенні позову ПП «КБ Ентерпрайз Юкрейн» сторонами рішення першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржувалися.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
13.07.2015
ПІБ судді:
Вербицька О.В.
Реєстраційний № рішення
№ 2а-8810/10/1370
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено, рішення першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Оскарження рішення Вищого адміністративного суду України по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію