Ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.07.2015 у справі № 2а-0770/3562/11
Державний герб України

 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 липня 2015 року м. Київ К/800/64544/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К., Юрченко В.П.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2, як фізичної особи підприємця,

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року

у справі № 2а-0770/3562/11

за адміністративним позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області (далі - ДПІ),

про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій ДПІ протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 161/0002231732/5962, № 161/0002231732/5963 від 11.10.2011 року.

На обґрунтування позову зазначив, що ДПІ не дотрималась вимог Податкового кодексу України, які регламентують порядок проведення документальних планових перевірок.

ДПІ неправомірно збільшила суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та з податку на додану вартість, оскільки не встановила дійсний розмір витрат та доходу.

12 березня 2013 року постановою Закарпатського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що при здійсненні документальної планової невиїзної перевірки діяльності ОСОБА_2 податковим органом були дотримані вимоги Податкового кодексу України, дії ДПІ щодо проведення перевірки визнані правомірними.

ДПІ був правомірно донарахований податок з доходів фізичних осіб, у розмірі 654 118,00 грн., оскільки первинних документів, запитуваних при здійсненні перевірки ОСОБА_2 не надавав, а також ДПІ встановила завищення ним задекларованих показників у рядку 17 декларації з податку на додану вартість на суму 739 грн. (за лютий 2009 року).

ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Закарпатського окружного адміністративного суду та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 29.08.2011 року до 9.09.2011 року ДПІ була здійснена документальна планова невиїзна перевірка дотримання ОСОБА_2 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2008 року до 31.12.2010 року, за наслідками якої 23.09.2011 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що ОСОБА_2 у порушення вимог пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8, абз. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України № 889-IV від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб», ст.,ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України № 13/92-ВР від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян» не сплачений податок з доходів фізичних осіб, у розмірі 654 118,00 грн., а також у порушення вимог пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 3.04.1997 року «Про податок на додану вартість» не сплачений податок на додану вартість, у розмірі 364 465,00 грн.

1 жовтня 2011 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 161/0002231732/5962 щодо збільшення ОСОБА_2 грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, у розмірі 654 118,00 грн., № 161/0002231732/5962 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 364 465,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до акту перевірки вбачається, що за періоді з 1.01.2008 року до 30.09.2008 року ОСОБА_2 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. При порівнянні даних звітів платника єдиного податку ОСОБА_2 з даними наявних копій первинних документів, даними банківської виписки щодо сум коштів, які надійшли на поточний розрахунковий рахунок підприємця, бази даних «Митниця» та закупівельних цін на сільськогосподарську техніку, відповідно до цінової оцінки Закарпатської торгово-промислової палати за відповідний період встановлено, що обсяг виручки ОСОБА_2 за 2008 рік становив 3 400 300,00 грн., за 2009 рік - 1 621 167,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України № 727/98 від 3.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується до суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто, єдиним податком обкладається сума виручки, яка не перевищує 500000 грн.

Згідно з ч. 9 ст. 2 зазначеного Указу Президента України лише доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумком звітного року такого платника.

У разі порушення вимог ст. 1 Указу Президента України, зокрема перевищення обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік 500000 грн., платник єдиного податку згідно зі ст. 5 цього Указу Президента України повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою податку з доходів фізичних осіб за правилами, встановленими 4 розділом Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року за № 13/92-ВР. Такий перехід платник податку повинен здійснити самостійно, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу, в якому виникло перевищення), шляхом подання до податкового органу за його податковою адресою податкової декларації за наслідками такого звітного кварталу. Декларація подається протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року за № 13/92-ВР).

Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що у разі, якщо обсяг виручки від провадження підприємницької діяльності перевищив 500000 грн., то суб'єкт підприємницької діяльності повинен протягом 5 днів після закінчення звітного періоду (кварталу) подати звіт за підсумками роботи за відповідний період (квартал), де слід вказати весь фактичний обсяг виручки. Такий суб'єкт підприємницької діяльності втрачає можливість бути на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у наступному календарному році.

При цьому, суб'єкт підприємницької діяльності повинен подати до податкового органу за місцем реєстрації декларацію про очікуваний на поточний звітній податковий рік дохід із подальшою щоквартальною сплатою авансових платежів податку з доходів фізичних осіб (ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року за № 13/92-ВР).

Відповідно до пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 889-IV від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу, який входить до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку, включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом.

Згідно з пп. 4.3.25 п. 4.3 ст. 4 зазначеного Закону до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу відповідно до Закону.

Відповідно до пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України № 889-IV від 22.05.2003 року «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту (одержаними не за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, тобто не згідно з нормами Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» або Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»), то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України встановлено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_2 у порушення вимог ст. 1 Указу Президента України № 727/98 від 3.07.1998 року «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» перевищив граничний рівень обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) 500000 грн. у IІІ-му кв. 2008 року (наростаючим підсумком з початку року) на 2 775 300,00 грн., відповідно до вимог ст. 5 цього Указу ОСОБА_2 з 1.10.2008 року перейшов на загальну систему оподаткування.

Тому, ОСОБА_2 був зобов'язаний перевищену суму обсягу виручки включити до складу загального річного оподатковуваного доходу за 2008 рік та подати річну декларацію про доходи за 2008 рік.

ОСОБА_2 на вимогу податкового органу не надав документів щодо обсягу понесених ним витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу у 2008-2010 роках. Податковим органом встановлено, що чистий оподатковуваний дохід від підприємницької діяльності ОСОБА_2 за 2008 рік складає 2 900 300,00 грн., за 2009 рік - 1 460 484,00 грн., за 2010 рік - 0 грн.

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України №168/97-ВР від 3.04.1997 року «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР від 3.04.1997 року «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що при здійсненні податковим органом перевірки встановлено, що ОСОБА_2 не відобразив показники у рядку 1 Декларації з податку на додану вартість (з торгово-посередницькій діяльності) на загальну суму 290 833,00 грн., у зв'язку з чим ним занижене податкове зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 364 465,00 грн.

Відповідно до п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно з п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що дії податкового органу щодо призначення перевірки та її здійснення відповідають вимогам  Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К. Юрченко В.П.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
13.07.2015
ПІБ судді:
Сірош М.В.
Реєстраційний № рішення
№ 2а-0770/3562/11
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника податків відхилено, рішення першої та апеляційної інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Оскарження рішення Вищого адміністративного суду України по даній справі у Верховному Суді України не здійснювалося.
Замовити персональну презентацію