Ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.01.2015 у справі №2а/0270/1904/11

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" січня 2015 р. м. Київ К/9991/89330/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В.

за участю: секретаря Кохан О.С.,

представника відповідача Шапор Л.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011

по справі №2а/0270/1904/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керавін»

до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, Державної податкової інспекції у місті Вінниці

про визнання протиправним та скасування рішення про скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна та акт опису майна.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Керавін» до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, Державної податкової інспекції у місті Вінниці про визнання протиправним та скасування рішення про скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна та акт опису майна - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука О.В. від 11.01.2011 №130 про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Вінниці від 22.03.2010 №0002771530/0. Визнано протиправними та скасовано податкову вимогу від 02.02.2011 №206 та рішення від 07.02.2011 №35 про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Керавін» у податкову заставу та акт опису майна від 17.02.2011.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Вінниці 02.12.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 10.01.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у місті Вінниці просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у місті Вінниці посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункті 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 89, пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Вінниці була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Керавін» з податку на додану вартість поданої за січень 2010 року, про що складено акт від 17.03.2010 №212/35200851.

Перевіркою встановлено заниження суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 611902,00грн. і відповідно заниження суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню шляхом зарахування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів в сумі 61902,00грн.

На підставі вказаних висновків Державною податковою інспекцією у місті Вінниці було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.03.2010 №0002771530/0 зі змісту якого вбачається, що позивач добровільно відмовляється від отримання суми заниження в розмірі 61902,00грн. як бюджетного відшкодування, а зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Рішенням голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Вітрука О.В. від 11.01.2011 №130 скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.03.2010 №0002771530/0. Як встановлено судами попередніх інстанцій, зазначене рішення ґрунтується на тому, що Державною податковою інспекцією у місті Вінниці при проведенні перевірки податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Керавін» з податку на додану вартість поданої за січень 2010 року порушено вимоги наказу Державної податкової адміністрації України від 18.08.2005 №350 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» та наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.2004 №515 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість», а саме податковим органом не проведено доперевірочного аналізу; дослідження формування податкового кредиту проводилося лише за допомогою співставлення сум податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів; зустрічні перевірки не проведені та не досліджено надмірну сплату ПДВ до бюджету постачальниками; підтвердження сплати за поставлені товари відбулося відповідно до платіжних доручень, які не відповідають залишкам непогашеного податкового кредиту рядка декларації з ПДВ.

Державною податковою інспекцією у місті Вінниці прийнято податкову вимогу від 02.02.2011 №206, якою позивача було повідомлено, що сума податкового боргу з податку на додану вартість становить 49690,00грн.

На підставі вказаної податкової вимоги від 02.02.2011 Державною податковою інспекцією у місті Вінниці було прийнято рішення від 07.02.2011 №35 про опис майна. Акт опису майна позивача складено 17.02.2011.

Відповідно до підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, щоЗакон України «Про податок на додану вартість» не ставлять виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, судами залишено поза увагою, що платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування лише за відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, та за умови фактичної сплати податку на додану вартість в ціні товару (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Вказані обставини відповідно до вимог статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України є предметом доказування у даній справі та мають суттєве значення для правильності вирішення даного спору, проте, судами попередніх інстанції не досліджені.

Окрім того, скасовуючи податкову вимогу від 02.02.2011 №206 та рішення від 07.02.2011 №35 про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Керавін» у податкову заставу та акт опису майна від 17.02.2011 суди попередніх інстанцій не дослідили обставин справи щодо виникнення недоїмки зі сплати податкових зобов'язань у позивача, зокрема, для правильного вирішення справи необхідно було встановити за який період та у зв'язку з чим виникла така недоїмка.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначене залишено поза увагою, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки встановлення нових обставин вимагає дослідження доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28.07.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.10.2011 по справі №2а/0270/1904/11 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий:__________________ Т.М. Шипуліна

Судді:__________________ Л.І. Бившева__________________ О.В. Карась

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
13.01.2015
ПІБ судді:
Шипуліна Т.М.
Реєстраційний № рішення
№2а/0270/1904/11
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
 Касаційну скаргу контролюючого органу задоволено частково. Постанову окружного адміністративного суду та ухвалу апеляційного адміністративного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію