Ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.01.2015 у справі № 2а-6276/10/1870
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2015 року м. Київ К/9991/90848/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011

по справі №2а-6276/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Собекс Україна»

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М.,

перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Собекс Україна» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.11.2009 №0000752347/0 та №0000901742/0, від 26.01.2010 №0000752347/1 та №0000901742/1, від 02.04.2010 №0000752347/2 та №0000901742/2, від 23.06.2010 №0000752347/3 та №0000901742/3.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Шосткинська міжрайонна державна податкова інспекція у Сумській області 06.12.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.12.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Шосткинська міжрайонна державна податкова інспекція у Сумській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 5, 7, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», частини другої статті 799, частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України, статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією у Сумській області було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Собекс Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2009.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3., пункту 5.9 статті 5, підпункту 7.3.2 пункту 7.3 статті 7, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за перевірений період всього у сумі 128346,00грн., завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2008 рік на 1997375,00грн., занижено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 9 місяців 2009 року на 75445,00грн.; підпункту «г» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4, підпунктів 8.1.1 та 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.2008 по 30.09.2009 на суму 1183,97грн.

За результатами перевірки Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією у Сумській області складено акті від 03.11.2009 №1367/2300/35187360 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.11.2009 №0000901742/0, яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб з в загальному розмірі 3551,91грн., в тому числі 1183,97грн. - за основним платежем, 2367,94грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; від 16.11.2009 №0000752347/0, яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 179684,00грн., в тому числі 128346,00грн. - за основним платежем, 51338,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень первинна та повторні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Собекс Україна» залишено без задоволення, у зв'язку з чим Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією у Сумській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.01.2010 №0000901742/1 та №0000752347/1, від 02.04.2010 №0000752347/2 та №0000901742/2, від 23.06.2010 №0000752347/3 та №0000901742/3.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.11.2009 №0000901742/0 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.

Відповідно до підпункту «г» підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом «а» пункту 17.2 статті 17 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України, податковий агент.

Відповідно до підпункту підпунктів 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Собекс Україна» та працівником товариства фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір оренди транспортного засобу від 14.03.2008, згідно якого позивачу було передано в оренду легковий автомобіль Cherry Amulet А15 на період з 14.03.2008 по 14.03.2009.

Враховуючи, що вказаний договір оренди транспортного засобу був нотаріально посвідчений лише 16.09.2008, податковим органом зроблено висновок, що договір до 16.09.2008 був неналежним чином оформлений та не створює для сторін будь-яких юридичних наслідків, а також будь-яких наслідків і в податковому обліку підприємства - орендаря, у зв'язку з чим орендар не мав права відображати в податковому обліку витрати, понесені підприємством по закупівлі паливно-мастильних матеріалів на легковий автомобіль Cherry Amulet А15, а відшкодування позивачем витрат ОСОБА_1 по закупівлі палива на відповідний транспортний засіб підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб як додаткове благо фізичної особи.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що сторони у відповідності до зазначеної норми Цивільного кодексу України визначили, що умови договору поширюються і на відносини між ними і до нотаріального його посвідчення, а таке посвідчення договору не є моментом виникнення відносин за договором.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про протиправність нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за податковими повідомленнями-рішеннями від 16.11.2009 №0000901742/0, від 26.01.2010 №0000901742/1, від 02.04.2010 №0000901742/2, від 23.06.2010 №0000901742/3 є правильним.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат у зв'язку із включенням до них курсового збиту на суму 2449977,00грн. у декларації за 2008 рік без підтверджуючих документів, що призвело до виникнення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2008 рік в сумі 1997375,00грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем витрати, пов'язані з перерахунком вартості іноземної валюти, у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду помилково було включено у валові витрати в 4 кварталі 2008 року, у зв'язку з чим задекларовано збитки в розмірі 1997375,00грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Собекс Україна» виправлено зазначену помилку в декларації за 3 квартали 2009 року шляхом включення в рядок 05.2 декларації -2505291,00грн. Також позивачем нарахований штраф в розмірі 5% та збільшено валові доходи за 2008 рік.

Таким чином, позивач, користуючись правом, наданим пунктом 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», самостійно у декларації за 3 квартали 2009 року відобразив коригування валових витрат по р. 05.2 «самостійно виявлені помилки» за результатами минулих податкових періодів в декларації за 4 квартал 2008 року, виключивши суму помилки зі складу валових витрат в декларації за 3 квартали 2009 року, яка зайво була включена до декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, шляхом включення її зі знаком (-) та нарахувало штраф в розмірі 5% - 5880,00грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що доводи податкового органу про заниження позивачем суми валових витрат на 2449977,00грн. не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо висновків податкового органу про заниження позивачем дохід від продажу товарів (робіт, послуг) за 2008 рік (IV-й квартал 2008 року) на 113932,00грн. з огляду на те, що товариством не в повній мірі враховано в річній декларації суму доходу від продажу товарів за І півріччя 2008 року, яка врахована в проміжній декларації за 11 місяців 2008 року і не врахована у річній декларації за 2008 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно з підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що враховуючи подані позивачем декларації, а також розрахунки, сума заниження підприємством валових доходів за 2008 рік на суму 113932,00грн. не може вплинути на об'єкт оподаткування, у зв'язку з тим, що в даному періоді від'ємне значення об'єкту оподаткування підприємства (рядок 08 декларації) значно перевищувало 113932,00грн..

Таким чином, податковим органом безпідставно донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 16.11.2009 №0000752347/0 та №0000901742/0, від 26.01.2010 №0000752347/1 та №0000901742/1, від 02.04.2010 №0000752347/2 та №0000901742/2, від 23.06.2010 №0000752347/3 та №0000901742/3 є правильними.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2011 по справі №2а-6276/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна

Судді:__________________ Л.І. Бившева__________________ О.В. Карась

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
14.01.2015
ПІБ судді:
Шипуліна Т.М.
Реєстраційний № рішення
2а-6276/10/1870
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні скарги контролюючого органу. Рішення судів попередніх інстанцій залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію