Ухвала Вищого адміністративного суду України від 13.11.2013 у справі №2а-12988/12/2070

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2013 р. м. Київ К/800/20815/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Гончарук І.Ю.

представника позивача Васіліу С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНВЕРК СІНЕМА УКРАЇНА»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013

по справі №2а-12988/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНВЕРК СІНЕМА УКРАЇНА»

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНВЕРК СІНЕМА УКРАЇНА» (далі-ТОВ «КРОНВЕРК СІНЕМА УКРАЇНА», позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі-ДПІ у Київському районі м.Харкова, відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012 №0002132201, №0002122201 та №0002172201.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «КРОНВЕРК СІНЕМА УКРАЇНА» 12.04.2013 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 13.05.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 1 Закону України «Про телекомунікації», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», п. 2 ст.9, ст. 10 Закону України «Про пожежну безпеку», ст. 53 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №2368/221/35266006 від 26.10.2012, складеного за результатом планової виїзної перевірки ТОВ «КРОНВЕРК СІНЕМА УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 12.11.2012 №0002132201, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 260008,00грн.; №0002122201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у сумі 738663,00грн.; та №0002172201, яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 7087177,00грн.

При цьому, податковий орган виходив з того, що позивачем порушено ст.ст. 141, 150 Податкового кодексу України внаслідок віднесення на валові витрати процентів, сплачених нерезидентам за договорами позики з ПАК «Євразія Синемаз БВ», ВАТ «Епос», ПАК «Адеолан Інвест Лімітед», ТОВ «Сінемасет», з огляду на те, що вказані особи є пов'язаними з ТОВ «КРОНВЕРК СІНЕМА УКРАЇНА»; а також порушено ст.198 Податкового кодексу України внаслідок неправомірного форму податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Мастербуд» та ТОВ «Дак-Мастер» з огляду на їх нікчемність, як таких, що укладені без настання реальних наслідків.

Згідно п.141.2 ст.141 Податкового кодексу України для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Відповідно до п.п. 14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених ознак, зокрема, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: володіння безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; вплив безпосередньо або через пов'язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб'єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб'єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Судом встановлено, що ТОВ «КРОНВЕРК СІНЕМА УКРАЇНА» мало взаємовідносини за договорами позики з нерезидентами, за якими нараховувалися відсотки за використання таких позик.

Разом з тим, матеріалами справи не підтверджено, що вищезазначені резиденти відповідають терміну «пов'язана особа», а з акту перевірки вбачається, що висновок податкового органу, про те, що нерезиденти ПАК «Євразія Синемаз БВ», ВАТ «Епос», ПАК «Адеолан Інвест Лімітед», ТОВ «Сінемасет» є пов'язаними з позивачем особами зроблено на підставі інформації, розміщеної на Інтернет сайті, що не може бути належними доказами у розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.189 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1. ст.200.1 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних) , оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, податковими накладними, платіжними дорученнями. Крім того, слід зазначити, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи вищезазначене, слід погодитися з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухваленої у справі постанови апеляційного суду та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОНВЕРК СІНЕМА УКРАЇНА» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2013 скасувати, залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2013.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна

Судді:_________________ Л.І. Бившева_______________ А.М. Лосєв

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
12.11.2013
ПІБ судді:
Шипуліна Т.М.
Реєстраційний № рішення
№2а-12988/12/2070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу платника, рішення апеляційного суду скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.
Подальше оскарження
Ухвала Вищого адміністративного суду України в подальшому не оскаржувалася.
Замовити персональну презентацію