Ухвала Вищого адміністративного суду України від 13.10.2015 у справі № 2а/2370/4541/2012
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/50674/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В. Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014

та постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.05.2014

у справі № 2а/2370/4541/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор»

до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001152301 від 16.11.2012 Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Звенигородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Катеринопільський елеватор» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий - березень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у січні - лютому 2012 року, складено акт № 215/22-017/32580463 від 05.11.2012, в якому зафіксовано порушення: п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 2 724 621 грн., в т.ч.: за лютий 2012 року - на 331 266 грн. по ТОВ «Агроперспектива» в сумі 36 746 грн., ПП «Продекс» в сумі 40 612 грн., ТОВ «Фірма «Імперія» в сумі 253 908 грн. знято актом позапланової перевірки від 08.08.2012 № 89/22-017/32580463 та зменшено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, який після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 декларації) ; за березень 2012 року на суму 2 028 341 грн. за результатами акту перевірки № 214/22-017/32580463 від 01.11.2012, та за результатами даного акту перевірки на суму 365 014 грн. по взаємовідносинах з ФГ «Себек-2007»; п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 2 784 732 грн., в т.ч.: за лютий 2012 року в сумі 2 036 872 грн., в тому числі сума 1 444 560 грн. знята актом перевірки № 214/22-017/32580463 від 01.11.2012, сума 227 298 грн. знята актом позапланової перевірки по ПП «Агролайф»; від 18.07.2012 № 70/22-017/32580463 винесено рішення форми В4 в сумі - 227 298 грн. та зменшено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, який після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24) в березні 2012 року на суму - 227 298 грн., сума 365 014 грн. знята за результатами даного акту перевірки по взаємовідносинам з ФГ «Себек-2007», за березень 2012 року в сумі 747 860 грн., в т.ч.: 732 714 грн. по взаємовідносинах з ФГ «Давос» та сума 15 146 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Агроперспектива».

На підставі результатів вказаної перевірки, 16.11.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001152301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 1 112 874 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 556 437 грн.

Фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням став акт позапланової невиїзної документальної перевірки Очаківської ОДПІ від 04.09.2012 № 217/22/34337217 щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період 01.03 - 31.04.2012 ФГ «Давос» та акт позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агроперспектива» Дніпропетровської МДПІ від 16.07.2012 № 259/221/32465836, акт документальної позапланової перевірки Західно-Донбаської ОДПІ № 109/22-1 від 05.09.2012 ФГ «Себек-2007», згідно яких податковий орган дійшов висновку про нікчемність правочинів із зазначеними юридичними особами, у зв'язку з тим, що зазначені постачальники позивача не підтвердили господарські операції та завищили свої витрати та податковий кредит, відсутність в них об'єктів оподаткування, даних про основні засоби тощо.

Матеріалами справи встановлено, що 29.11.2011 між позивачем і ТОВ «Агроперспектива» укладено договір № 1045-к на поставку сільськогосподарської продукції терміном до 30.06.2012. Поставка відповідно до ст. 1 договору здійснювалася на умовах СРТ (склад покупця) згідно з правилами Інкотермс 2000.

Між позивачем і ФГ «Давос» укладено договір №1225/к від 02.03.2012 на поставку сільськогосподарської продукції терміном до 30.06.2012. Поставка відповідно до ст. 1 договору здійснювалася на умовах СРТ (склад покупця) згідно з правилами Інкотермс 2000.

Також, позивачем підписано договір з ФГ «Себек-2007» за договором №1147/к від 09.02.2012. Поставка відповідно до ст. 1 договору здійснювалася на умовах СРТ (склад покупця) згідно з правилами Інкотермс 2000.

Факт виконання умов договорів судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковими та податковими накладними, виписками з банку, товарно-транспортними накладними на переміщення товару, журналом реєстрації зважування на автомобільних вагах, даними про рух товарно-матеріальних цінностей на складі позивача та використання вказаного товару у господарській діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що перевіркою не встановлено факт безтоварності господарських операцій з придбання позивачем товару (робіт, послуг) у вищевказаних контрагентів; фактичне виконання вказаних господарських операцій свідчить про їх наповненість належним юридичним змістом, що тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на додану вартість.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, що призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення останнього права на податковий кредит відсутні.

Платник податку (покупець товару) , який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням його контрагентами вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями контрагентами вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності або деякими дефектами в розрахункових документах, зумовленими допущеними помилками тощо.

Посилання відповідача на відсутність у підприємств-постачальників товару адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням, яке не доведено, і само собою не свідчить про нереальний характер господарських операцій між позивачем такими постачальниками. До того ж підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення торгівельної діяльності.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій між позивачем та його постачальниками з поставки товару, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку: договори, податкові і видаткові накладні. Також реальність господарських операцій підтверджена виписками з банку, товарно-транспортними накладними, журналом реєстрації зважування на автомобільних вагах, даними про рух товарно-матеріальних цінностей на складі позивача та використання вказаного товару у господарській діяльності.

Згідно з п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/ послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами доказами. При цьому будь-які порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

У відповідності до наведених обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 та постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22.05.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль

Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
13.10.2015
ПІБ судді:
Кошіль В.В.
Реєстраційний № рішення
2а/2370/4541/2012
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд відмовив у задоволенні скарги контролюючого органу.
Подальше оскарження
Рішення суду в подальшому не оскаржувалося.
Замовити персональну презентацію