Ухвала Вищого адміністративного суду України від 13.05.2014 у справі № 2а-7299/10/1470

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 року м. Київ К/9991/96384/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К. Ланченко Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року

у справі № 2а-7299/10/1470

за позовом Приватного підприємства «Эксим Трейд»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва

про визнання протиправними дій, -  

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року, позов Приватного підприємства «Эксим Трейд» (далі - ПП «Эксим Трейд»; позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва; відповідач) задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва щодо невизнання як податкової звітності: податкових декларацій ПП «Эксим Трейд» з податку на додану вартість за червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року; уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень2010 року; податкової декларації ПП «Эксим Трейд» з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року; уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за перший квартал 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Эксим Трейд» 3,40 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем засобами поштового зв'язку направлено на адресу ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року, податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за перший квартал 2010 року.

В свою чергу, податковим органом листами № 7263/10/28-039 від 01 вересня 2010 року, № 5844/10/28-039 від 20 липня 2010 року, № 7037/10/28-039 від 25 серпня 2010 року, № 7974/10/28-039 від 17 вересня 2010 року та № 6763/10/28-039 від 18 серпня 2010 року відмовлено у визнанні поданої ПП «Эксим Трейд» податкової звітності з метою недопущення використання вказаного суб'єкта господарювання в якості інструмента мінімізації сплати податків підприємствами-вигодонабувачами до отримання позитивного висновку податкової міліції щодо непричетності позивача до схем мінімізації податкових зобов'язань та виключення його з переліку платників з високим ступенем ризику.

Крім того, додатковою підставою для невизнання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року стала відсутність у ньому підпису відповідальної особи, а декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року - непроставлення прочерків в показниках, що не заповнюються.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, податкова звітність може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація виключно у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Будь-яких інших підстав для невизнання податкової декларації, як-от - віднесення позивача до переліку платників з високим ступенем ризику, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено.

При цьому, як встановлено судами, подані позивачем податкові декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року, податкова декларація з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2010 року, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за перший квартал 2010 року підписані посадовими особами ПП «Эксим Трейд», скріплені печаткою та заповнені у відповідності до вимог Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Також, судовими інстанціями встановлено, що на момент направлення на адресу контролюючого органу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року (23 серпня 2010 року) підписати податкову звітність міг лише керівник підприємства у зв'язку із звільненням головного бухгалтера 21 серпня 2010 року. Вказане, зокрема, спростовує твердження відповідача про відсутність у поданому розрахунку підпису відповідальної особи.

Що ж стосується посилання органу державної податкової служби на непроставлення в декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року прокреслень в показниках, що не заповнюються, як на підставу для її невизнання, то слід зазначити, що відсутність прочерків у рядках не впливає на показники поданої платником декларації, не призводить до неможливості або ускладнення перевірки податковим органом зазначених у ній даних, а відтак відсутні підстави для невизнання таких декларацій документами податкової звітності.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі   м. Миколаєва відхилити, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими  главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К. Ланченко Л.В.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
12.05.2014
ПІБ судді:
Рибченко А.О.
Реєстраційний № рішення
№ 2а-7299/10/1470
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
У касаційній скарзі контролюючого органу відмовлено повністю. Рішення суду першої та другої інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
-
Замовити персональну презентацію