Ухвала Вищого адміністративного суду України від 13.01.2015 у справі № 821/1478/14

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"13" січня 2015 р. м. Київ К/800/57037/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Блажівської Н.Є. Ланченко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Таврійські нафтові регіони»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду

від 21 жовтня 2014 року

по справі № 821/1478/14

за позовом Приватного підприємства «Таврійські нафтові регіони»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Таврійські нафтові регіони» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2014 року №0000722200 про визначення зобов'язань із податку на додану вартість за основним платежем на 61138,00 грн. та за штрафними санкціями на 30569,00 грн., № 0000712200 про визначення зобов'язань із податку на прибуток за основним платежем на 64195,00 грн. та за штрафними санкціями на 32097,00 грн., визнання протиправними дій, які полягають у зміні в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» АІС «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які задекларовані позивачем, за серпень 2012 року, вчинені на підставі акту від 03.02.2014 року № 36/21-03-22-06/34668958 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Таврійські нафтові регіони» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Юг Інвест» та з контрагентами-покупцями за серпень 2012 року», зобов'язання вилучити з бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» АІС «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акту від 03.02.2014 року № 36/21-03-22- 06/34668958, та поновити ПП «Таврійські нафтові регіони» відомості щодо задекларованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 696006,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 757144,00 грн. за серпень 2012 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у даній справі позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності заявлених вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення складені на підставі висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки позивача від 03.02.2014 року № 36/21-03-22-06/34668958. За цим актом відображено результати перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Юг Інвест» та з контрагентами - покупцями за серпень 2012 року. Висновки акту перевірки були відображені відповідачем у базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» АСІ «Податковий блок».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що надані позивачем товарно-транспортні накладні виписані з порушенням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, оскільки не містять обов'язкових реквізитів, на підставі яких здійснюється відпуск та приймання нафтопродуктів, а тому не є належними доказами в підтвердження транспортування та фактичного отримання нафтопродуктів.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 139 та ст. 198 Податкового кодексу України витрати та податковий кредит платника податків визначаються, виходячи з документально підтверджених витрат на придбання товарів (робіт, послуг), сплату при цьому ПДВ, пов'язаних з отриманням оподатковуваних доходів такого платника податків.

Із документів, наданих позивачем, вбачається, що для потреб оподатковуваної діяльності у серпні 2012 року позивач придбав бензини А - 76, А-95 та дизельне паливо у ПП «ЮГ Інвест». Придбання товарів підтверджується первинними документами та податковими накладними, транспортування ПММ транспортом позивача підтверджено товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажних автомобілів. Вказані обставини документування операцій з придбання товарів у ПП «ЮГ Інвест» підтверджено відповідачем у акті перевірки № 36, цей акт не містить зауважень стосовно оформлення видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних по цим операціям.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентом, судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту. При цьому контролюючим органом у межах спірних правовідносин, зокрема, не спростовано належними доказами факти реалізації у серпні 2012 року позивачем придбаних у ПП «Юг Інвест» нафтопродуктів СТОВ «Агрофірма Петродолинське», СТОВ «Агрофірма Чорноморська», ТОВ «Ахтер», СТОВ «Берегиня», БПП «Бонус», ТОВ ТД «Горностаївський Райагрохім», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Дизель Плюс», ПАТ «Дніпровська перлина», ТОВ «Іріда», ФОП ОСОБА_6», ПП «Квант ВЛ», СВК «Лілія», ФОП ОСОБА_3, ПП «Орланта», ТОВ «Перша Таврійська Агроресурсна компанія», ТОВ «Ранг», СВК «Родина», ПП ТД «Союз Херсон», ПП «Фея», ПП «Фірма Агроторг», СФГ «Харизма», ПП «Юга С», ТОВ «А.С.Д.».

У той же час встановлено, що висновки відповідача про невідповідність задекларованих позивачем доходів, податкових зобов'язань, витрат та податкового кредиту за серпень 2012 року пов'язані лише з тим, що відповідач не встановив місця знаходження постачальника ПП «Юг Інвест» та не зміг провести документальну перевірку його господарських відносин із позивачем. Перевіряючи правомірність формування показників податкової звітності позивача за 2012 рік, відповідач обмежився наявними у нього частковими даними про обставини господарської діяльності платника податків за перевірені податкові періоди 2012 року.

Вирішуючи даний спір, з урахуванням фактичних встановлених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності ПП «Юг Інвест» на момент проведення з ним господарських операцій, в матеріалах справи відсутні.

Підсумовуючи викладене, правильним є висновок окружного адміністративного суду, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаними контрагентами та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Також встановлено, що за результатами перевірки податковим органом внесено зміни до електронної бази даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" АІС "Податковий блок", а саме: зменшено задекларований позивачем податковий кредит за серпень 2012р. на 757144,0 грн. та податкові зобов'язання на 696006,0 грн. без прийняття будь-якого ППР.

Спірне ППР стосується визначення зобов'язання із ПДВ на суму завищеного податкового кредиту 61138,0 грн. - вартість товару, що була реалізована позивачем у наступному податковому періоді - вересні 2012 р.

Досліджуючи правомірність таких дій податкового органу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до ст. 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Згідно п. 1.3 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року № 165, під час реалізації Методичних рекомендацій використовуються такі програмні продукти, зокрема, підсистеми інформаційної системи «Податковий блок» - «Реєстрація ПП», «Обробка податкової звітності та платежів», «Податковий аудит», «Аналітична система», «Облік платежів».

Пунктом 2.3 Методичних рекомендацій передбачено, що приймання та обробка податкової звітності з ПДВ здійснюється відповідно до вимог глави 2 «Податкова звітність» Кодексу, а згідно пп. 2.5.5 п. 2.5 - реалізація матеріалів камеральної перевірки, прийняття повідомлень-рішень за її результатами та порядок оскарження її результатів проводиться у встановленому порядку.

Спосіб дій органу державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання визначений пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, відповідно до якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи положення наведених норм закону, можна зробити висновок, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, так само як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування не існуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений законодавцем обов'язком прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення. Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах закон не передбачає.

Таким чином, відповідач для відображення висновків акту № 36 обрав спосіб, не передбачений приписами податкового законодавства України та відомчих нормативних документів податкових органів вищестоящого рівня.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що самостійна зміна ДПІ в електронній базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» АІС «Податковий блок» показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) або прийняття ППР, порушує його права та інтереси.

За таких обставин місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Таврійські нафтові регіони» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року скасувати та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року по справі № 821/1478/14.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст.254 КАС України.

Головуючий підпис Голубєва Г.К.

Судді підпис Блажівська Н.Є. підпис Ланченко Л.В.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
12.01.2015
ПІБ судді:
Голубєва Г.К.
Реєстраційний № рішення
№ 821/1478/14
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника задоволено. Постанову апеляційного адміністративного суду скасовано та залишено в силі постанову окружного адміністративного суду.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію