Ухвала Вищого адміністративного суду України від 13.01.2015 у справі № 806/7653/13-а

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року м. Київ К/800/23396/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В., Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.01.2014

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014

у справі № 806/7653/13-а

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.01.2014, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014, позов задоволено частково: визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 05.11.2013 № 002731702 і № 002721702 та від 10.10.2013 № 0002341702. В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2013 № 002741702 відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Оскільки відмова в задоволенні позовних вимог по справі не оскаржується, відтак, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2ст. 220 КАС України, переглядає судове рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємець ОСОБА_2 зареєстрована у виконавчому комітеті Житомирської міської ради Житомирської області 15.11.1999, отримала свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_3. Як платник податків взята на облік в контролюючому органі 15.11.1999 і перебуває на обліку в Житомирській ОДПІ; зареєстрована платником податку на додану вартість.

За результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, складено акт № 1258/17-2/2644919284 від 10.10.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), а саме: ненадання обліку доходів та витрат від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, позивачем не надано на перевірку книгу обліку доходів та витрат від заняття підприємницькою діяльністю за встановленою формою № 10, ведення якої передбачено п.1, п.2 "Порядку ведення книги обліку доходів і витрат" , який затверджено Постановою КМУ від 26.09.2001 № 1269;

- п.138.1, п.138.4 ст.138, пп.139.1.5 пп.139.1 ст.139, п.164.1 ст.164, п.177.1, п.177.4. ст.177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи в розмірі 1 304 972,00 грн. (за 2011 рік на суму 572 145,00 грн., за 2012 рік на суму 732 827,00 грн.). Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за 2011-2012 роки, що підлягає сплаті до бюджету фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 170 411,65 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 249 813,00 грн.;

- п.44.1, п.44.3, п.44.6, п.44.7 ст.44 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в разі ненадання посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документів (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами) , що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

На підставі акта перевірки, 05.11.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 002731702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 150 026,52 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 37 514,13 грн.; № 002721702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 249 763,00 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 124 881,50 грн., та № 002741702, яким застосовано адміністративний штраф в розмірі 510,00 грн.

Крім того, під час перевірки відповідачем був складений акт № 267/17-2/2644919284 від 30.09.2013 про ненадання документів, необхідних для врахування в роботі при проведенні документальної планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, в якому зафіксовані порушення пп.20.1.2 п.20.1 ст.20, п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст.85 Податкового Кодексу України, та на підставі якого відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 10.10.2013 № 0002341702 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п. 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п.44.3, п.44.5 статті 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів) , порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, 26.09.2013 розпочинаючи перевірку, перевіряючими був складений опис наданих для перевірки документів, з якого вбачається, що первинні бухгалтерські документи з придбання товарів (накладні, товарно-транспортні накладні), отримані і видані податкові накладні, банківські виписки, інші первинні документи фінансово-господарської діяльності позивача за період, що перевірявся, знаходились в приміщенні магазину «Світязь» за адресою проведення перевірки.

Крім того, за приписами абз.2 п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Матеріали справи свідчать, що надані із запереченнями позивачем документи не були враховані відповідачем з підстав, викладених у відповіді на заперечення - листі від 04.11.2013 №18419/17-02.

В акті № 1258/17-2/2644919284 від 10.10.2013 встановлено завищення витрат і податкового кредиту на підставі відсутності первинних документів, однак, позивач надав документи з запереченнями на спірний акт, які підтверджують саме ці показники з урахуванням вимог п.138.2. ст.138, п.198.6. ст.198 ПК України, чого відповідачем враховано не було.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що неврахування під час перевірки первинних документів, які надавались відповідачу, а також, неврахування первинних документів, які надавались із запереченнями на спірний акт перевірки, на підставі яких позивачем вчинено записи у податковому обліку, призвели до фактичної та правової невизначеності зроблених відповідачем висновків і, як наслідок, до неправомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 05.11.2013 № 002731702 та № 002721702, а також, від 10.10.2013 № 0002341702.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області - відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний

Судд і(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
31.12.2000
ПІБ судді:
Моторний О.А.
Реєстраційний № рішення
№ 806/7653/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні скарги контролюючого органу. Рішення судів попередніх інстанцій залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію