Ухвала Вищого адміністративного суду України від 13.01.2015 у справі № 2а/0570/14747/2012
Державний герб України 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"13" січня 2015 р. м. Київ К/800/9476/13 

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисенко І.В.

суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ОНІКС»

на постанову та ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2012

Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013

у справі № 2а/0570/14747/2012

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ОНІКС»

до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО-ОНІКС» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м.Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.10.2012 № 0002482340.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне:

- відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «НІКО-ОНІКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 по взаємовідносинах з Представництвом «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 26602297) та Представництвом «ХОВАН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 26552168), за результатами якої складено акт від 05.10.2012 № 3668/22-1/35887933;

- вказаним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 160.7 ст.160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сплати податків, які утримуються при виплаті доходів нерезидентам, у розмірі 18 418 грн., а також пп. 49.18.2 п. 49.18 ст.49 Податкового кодексу України в частині ненадання до податкового органу розрахунків (звітів) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом походження з України за період 2 квартал 2011 року, 2-3 квартали 2011 року, 2-4 квартали 2011 року, 1 квартал 2012 року, 1-2квартали 2012 року.

- за результатами розгляду поданих позивачем заперечень на вказаний акт перевірки ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС листом №19069/22-1 від 17.10.2012 повідомлено позивача, що висновки акту перевірки № 3668/22-1/35887933 не суперечать податковому законодавству, та за результатами розгляду матеріалів перевірки буде прийнято податкове-повідомлення рішення;

- на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002482340 від 23.10.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (з виплати нерезидентам) на 21 394,00 грн. (з яких: 18 418 грн. - основний платіж та 2 976 грн. - штрафні (фінансові) санкції) .

Позиція відповідача полягає в тому, що позивачем не виконано обов'язку щодо сплати податку, який утримується при виплаті доходів нерезидентам, та не надано відповідної звітності до податкового органу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з доводами контролюючого органу щодо наявності порушень, встановлених актом перевірки, з огляду на що дійшли висновку, що відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (як замовник) та фірмою «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД», що діє на території України через Представництво «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (як виконавець), укладений договір №0216 від 05.10.2009 про розміщення зовнішньої реклами, за умовами якого виконавець приймає на себе зобов'язання самостійно або із залученням третіх осіб проводити рекламні кампанії в інтересах Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти й сплатити послуги Виконавця згідно умов і строків даного договору.

Крім цього, між позивачем (як замовником) та фірмою «ХОВАН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД», що діє на території України через Представництво «ХОВАН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (як виконавець) укладено договір № 0099 від 23.05.2012 про розміщення зовнішньої реклами, згідно умов якого виконавець прийняв на себе зобов'язання самостійно або із залученням третіх осіб проводити рекламні кампанії в інтересах замовника, а замовник зобов'язався прийняти й сплатити послуги виконавця згідно умов і строків даного договору.

Відповідно до п. 15.1. ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно пп. 14.1.193 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.

З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг (крім послуг з надання персоналу) , у тому числі консультаційних, нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента, що тягне за собою виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені цього нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Представництво «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» створено 19.12.2006, зареєстровано Міністерством економіки України від 16.06.2009 за № ПІ-3830 як представництво фірми «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД», республіка Кіпр та з 26.12.2006 перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області ДПС та згідно свідоцтва від 25.06.2008 є платником податку на прибуток з 27.02.2007. Представництво «ХОВАН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» створено 19.03.2012, зареєстровано Міністерством економіки України 19.03.2012 за №ПІ-4717 як представництво фірми «ХОВАН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД», республіка Кіпр та з 09.04.2012 перебуває на обліку у ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області ДПС за № 58696.

Також, судами встановлено, що контрагенти позивача, з якими укладені договори на розміщення зовнішньої реклами, є нерезидентами, які мають постійні представництва на території України, через які фактично й провадять господарську діяльність в Україні.

Відповідно до положень п. 5.6 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, з моменту взяття на облік постійне представництво нерезидента вважається зареєстрованим платником податку на прибуток. Після взяття на облік постійне представництво нерезидента включається до реєстру платників податків - нерезидентів з установленням ознаки платника податку на прибуток.

За змістом пп. 133.2.2 п.133.2 ст.133 Податкового кодексу України платниками податку з числа нерезидентів є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Згідно п. 160.7 ст.160 Податкового кодексу України резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.

Відповідно до п. 160.8 ст.160 Податкового кодексу України суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень колегія суддів касаційної інстанції вбачає, що суди попередніх інстанцій, застосовуючи до спірних правовідносин положення п. 160.7 ст.160 ПК України, помилково ототожнили поняття нерезидента та постійного представництва нерезидента в цілях оподаткування податком на прибуток виплат позивача-резидента України на рахунки постійних представництв нерезидента.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що особливість оподаткування в спірних правовідносинах полягає в тому, що постійні представництва нерезидентів, на відміну від нерезидентів, прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, тобто, резидента, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору не досліджено та не надано правового аналізу поданим позивачем доказам на підтвердження факту перерахування ним оплати за надані послуги саме на поточні рахунки постійних представництв нерезидентів в Україні та сплати його контрагентами податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає, що оскаржувані судові рішення винесені з дотриманням принципів законності та обґрунтованості у відповідності до приписів ст.159 КАС України.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було досліджено та з'ясовано належним чином обставини справи щодо наявності чи відсутності податкового боргу позивача станом на 01.06.2011, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ОНІКС» задовольнити частково.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2013 у даній справі скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль О.А. Моторний

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
13.01.2015
ПІБ судді:
Борисенко І.В.
Реєстраційний № рішення
2а/0570/14747/2012
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу задоволено частково, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України
Замовити персональну презентацію