Ухвала Вищого адміністративного суду України від 12.11.2014 у справі № 2а-15668/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/4568/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Волошин В. М.,

за участю представника відповідача - Шендрика С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігаз Глобал»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року

у справі № 2а-15668/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігаз Глобал»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полігаз Глобал» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000071509/0 від 29 травня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2010 року позов був задоволений повністю. Скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0000071509/0 від 29 травня 2009 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2010 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «Полігаз Глобал», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Згідно поданої ТОВ «Полігаз Глобал» до ДПІ Печерського району міста Києва декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року, позивачем були задекларовані такі показники: усього податкових зобов'язань - 125988,00 грн. (рядок 9, колонка Б); усього податкового кредиту - 121108,00 грн. (рядок 17, колонка Б); позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту - 4880,00 грн. (рядок 18.1); сума, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет - 4880,00 (рядок 27).

ДПІ у Печерському районі міста Києва була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації ТОВ «Полігаз Глобал» з податку на додану вартість за червень 2008 року, за результатами якої складений акт №0007/15-09 від 29 травня 2009 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у заниженні податкового зобов'язання на суму 23550,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що подана позивачем декларація з податку на додану вартість за червень 2008 року була заповнена з порушенням вимог Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, та не відповідає вимогам підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки загальна сума податку на додану вартість за операціями з придбання товарів (робіт, послуг), яка за результатом звітного податкового періоду підлягає віднесенню до складу податкового кредиту, дорівнює 97558,00 грн., а не 121108,00 грн., як задекларовано позивачем, у зв'язку з чим різниця в розмірі 23550,00 грн. підлягає донарахуванню для сплати в бюджет.

29 травня 2009 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0000071509/0, яким згідно з підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Полігаз Глобал» суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 24728,00 грн., у тому числі: 23550,00 грн. - за основним платежем, 1178,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, допущена позивачем технічна помилка при заповненні податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року та додатку 5 до неї (а саме в частині переліку податкових накладних) не призвела до заниження податкового зобов'язання, оскільки право позивача на віднесення до складу податкового кредиту червня 2008 року суми податку на додану вартість в розмірі 121108,00 грн., сплаченої ним за результатом здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), підтверджується відповідними податковими накладними, які відповідачем не досліджувалися, з огляду на вид проведеної перевірки - камеральної, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з правомірності дій податкового органу, оскільки право платника податків на подання уточнюючого розрахунку у разі виявлення ним факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів обмежено початком проведення перевірки податковим органом, у той час як у даному випадку такий уточнюючий розрахунок був поданий позивачем вже після проведення камеральної перевірки поданої звітності.

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію) , зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також, зокрема, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Як встановлено судом першої інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем були дотримані вимоги вказаного вище Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, зокрема, у податковій декларації задекларовані обсяги поставки та суми податку на додану вартість за червень 2008 року, а також заповнений додаток № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за формою, затвердженою наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Судом першої інстанції також було встановлено, що податок на додану вартість на загальну суму 23551,00 грн., який був включений до складу податкового кредиту червня 2008 року, виник у позивача за господарськими операціями з ТОВ «Інтерком ЛТД» та ТОВ «Техноінвест» та був включений позивачем до загального обсягу операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, проте вказані постачальники помилково не були включені до розділу ІІ розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5).

Разом з цим, обсяг операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%, задекларований позивачем у рядку 17 податкової декларації з податку на додану вартість, відповідає обсягу операцій з придбання з податком на додану вартість, які надають право на формування податкового кредиту, задекларованому у розділі ІІ розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що допущена позивачем методологічна помилка у заповненні розділу ІІ розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) щодо зазначення усього переліку постачальників, не призвела до неправильного визначення суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет.

Крім іншого, відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) , додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі) , крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків) .

Статтею 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 цієї статті встановлено підстави самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків. Однією з таких підстав є випадок, коли контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання (підпункт «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону).

При цьому, камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Отже, передумовою для здійснення контролюючим органом донарахування податкових зобов'язань є виявлення ним під час проведення камеральної перевірки такої арифметичної або методологічної помилки, яка призвела до певного наслідку - заниження або завищення податкового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом була проведена саме камеральна перевірка ТОВ «Полігаз Глобал» без перевірки будь-який первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували (спростовували) право позивача на податковий кредит у задекларованій ним сумі, дані, задекларовані позивачем у податковій декларації, не свідчать про заниження товариством суми податкового зобов'язання.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2010 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігаз Глобал» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року скасувати.

Залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева

Судді: _____________________ А.М. Лосєв _____________________ Т.М. Шипуліна

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
12.11.2014
ПІБ судді:
Бившева Л.І.
Реєстраційний № рішення
2а-15668/09/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника задоволено. Постанову апеляційного адміністративного суду скасовно. Залишено в силі постанову окружного адміністративного суду.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію