Ухвала Вищого адміністративного суду України від 12.10.2015 у справі № 2а-1870/2335/11
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/23813/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г. Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Ткача В.В., Решодька І.М.

відповідача Дмитрієвої М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопілля Агро»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012

у справі №2а-1870/2335/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопілля Агро»

до Сумської міжрайонні державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2011 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Сумської МДПІ Сумської області №0000202310/0 від 29.09.2010 та №0000202310/1 від 13.12.201 та №0000242310/3 від 04.04.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 2462341,00 грн. В частині визнання дій Сумської МДПІ Сумської області щодо складання акта перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2011 скасовано. Прийнято нову про відмову в позові.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов?язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за червень 2010 року, яка виникла за рахунок від?ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період - червень, серпень, листопад, грудень 2009 року, березень, квітень, травень 2010 року, за результатами якої складено акт № 210/23/35103599/49 від 17.09.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог підпункту 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7, пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації за червень 2010 року у сумі 2462341 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2010 №0000202310/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2462341,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідними індексами, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов?язань.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є виробником сільськогосподарської продукції, у періоді, що перевірявся, був платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Заяви про перехід на спеціальний режим оподаткування позивачем не подавались, тому відображення результатів господарської діяльності визначалося ним по податковій декларації з ПДВ (загальна).

Питання застосування до сільськогосподарських товаровиробників спеціальної системи оподаткування податком на додану вартість до 01.01.2009 було унормовано пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким до 1 січня 2009 року було зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) , виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Відповідно до абзацу 4 п. 1.2 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 за № 166 (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) , виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271 (далі - Порядок), на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) , виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби.

Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) , виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду.

Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що спеціальний режим оподаткування, встановлений пунктом 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість», поширювався на позивача, який мав подавати податковому органу спеціальну (скорочену) декларацію.

Дію приписів статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», за якими передбачено право платника податку обрати спеціальний режим оподаткування з податку на додану вартість, пунктом 11.22 вказаного Закону тимчасово до 1 січня 2009 року зупинено, а тому вони у 2008 році не підлягали застосуванню.

Таким чином, при визначенні об?єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість», і податкове зобов?язання і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією.

Такі податкові зобов?язання та податковий кредит не беруть участі у розрахунку від?ємного значення ПДВ загальної декларації, а отже у платника податку не виникає право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за такими операціями.

Враховуючи що приписи п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено порядок розрахунку сум ПВД, що підлягають сплаті до бюджету, було зупинено на 2008 рік для певної категорії сільгоспвиробників, до яких відноситься позивач, у нього було відсутнє право формувати податковий кредит та визначати податкові зобов?язання у загальній декларації за операціями, що підпадають під визначення пункту 11.29 вказаного Закону, в зв?язку з чим у позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування за наслідками таких операцій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що включення позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду в розмірі 3532012 грн., який утворився за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався у періодах з червня 2008 року по травень 2010 року є безпідставним.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи, підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопілля Агро» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук ,Ю.І.Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
12.10.2015
ПІБ судді:
Ланченко Л.В.
Реєстраційний № рішення
2а-1870/2335/11
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд відмовив у задоволенні скарги платника податків.
Подальше оскарження
Рішення суду в подальшому не оскаржувалося.
Замовити персональну презентацію