Ухвала Вищого адміністративного суду України від 12.06.2014 у справі № 2а/0570/7887/2011
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року м. Київ К/9991/59823/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011

у справі № 2а/0570/7887/2011

за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2009 позивачем було подано до Словянської ОДПІ податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища за 9 місяців 2009 року, який був зареєстрований у податковому органі 05.11.2009 під № 57001. У рядку 7 податкового розрахунку позивач визначив нараховану суму збору за звітний квартал у розмірі 133999,92 грн.

Відповідачем було проведено перевірку дотримання ОКП «Донецьктеплокомуненерго» граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища згідно розрахунку № 57001 від 05.11.2009 за 9 місяців 2009 року та розрахунку № 70912 від 01.02.2010 за 2009 рік, за результатами якої складено акт від 26.10.2010 № 7506/15-311-03337119.

Перевіркою встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання із вказаного вище збору була сплачена 19.02.2010 та 18.05.2010 по терміну сплати 19.11.2009 та 19.02.2010 відповідно, чим порушено п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вищевказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003331543/0, яким до позивача на підставі акта перевірки та відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на 180 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 133999,92 грн. застосовано штраф у розмірі 66999,97 грн., тобто у розмірі 50% несвоєчасно сплаченої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зарахував в якості сплати податкових зобов'язань, суми, сплачені позивачем згідно платіжних доручень 19.02.2010 у сумі 86760,27 грн. та 18.05.2010 у сумі 47239,65 грн., у яких в якості призначення платежу вказано збір за забруднення навколишнього природного середовища за 4-й квартал 2009р. та збір за забруднення навколишнього природного середовища за 1-й квартал 2010р., що підтверджується відповідними банківськими Реєстрами платіжних документів. Разом з цим, відповідачем здійснено врахування сум, що сплачені вищевказаними платіжними дорученнями, на погашення податкового боргу попереднього періоду, тобто боргу, який виник внаслідок несплати зобов'язання, визначеного розрахунком від 05.11.2009 під № 57001. Крім того, у призначенні платежу позивач вказував, що здійснює сплату поточних податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 4-й квартал 2009 та 1-й квартал 2010.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) , нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011 у справі № 2а/0570/7887/2011 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

 Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

 Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.08.2011 у справі № 2а/0570/7887/2011 залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
12.06.2014
ПІБ судді:
Федоров М.О.
Реєстраційний № рішення
2а/0570/7887/2011
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні скарги контролюючого органу. Рішення судів попередніх інстанцій залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію