Ухвала Вищого адміністративного суду України від 12.05.2014 у справі № 2а/0570/16060/2012

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"12" травня 2014 р. м. Київ К/800/12235/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисенко І.В.

суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду

від 07.02.2013

у справі № 2а/0570/16060/2012

за позовом Приватного підприємства «ВНЄШСЕРВІС» 

до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ВНЄШСЕРВІС» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби у відповідності до якого просило:

- визнати протиправними дії Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби щодо не визнання податковим уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 07.11.2012 року №9069493099 та неприйняття відповідачем уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 07.11.2012 року №9069493099, зданого до Авдіївського відділення Ясинуватської ОДПІ Донецької області ДПС;

- зобов'язати Ясинуватську об'єднану державну податкову інстпекцію Донецької області Державної податкової служби визнати податковим уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 07.11.2012 року №9069493099 та прийняти уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 07.11.2012 року №9069493099, зданий до Авдіївського відділення Ясинуватської ОДПІ Донецької області ДПС датою його надіслання на адресу Авдіївського відділення Ясинуватської ОДПІ Донецької області ДПС.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2012 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2012 скасовано та позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Ясинуватська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що:

- між Ясинуватською ОДПІ Донецької області ДПС та позивачем укладено договір про визнання електронних документів №090820121 від 09.08.2012;

- 07 листопада 2012 року позивачем подано до Авдіївського відділення Ясинуватської ОДПІ Донецької області ДПС уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість №9069493099 за IV квартал 2011 року, що підтверджується копією електронної квитанції;

- начальником Ясинуватської ОДПІ Донецької області ДПС прийнято наказ №480 від 02.11.2012 про призначення позапланової невиїзної перевірки ПП «ВНЄШСЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2011 по 31.12.2011 по взаємовідносинам з ПП «СВС», з датою початку перевірки 05.11.2012, тривалістю 5 робочих днів;

- наказ № 480 від 02.11.2012 та повідомлення №269 від 02.11.2012 направлено позивачу листом з повідомленням про вручення 05.11.2012, який отримано директором позивача 30.11.12;

- 14 листопада 2012 року позивач отримав лист Ясинуватської ОДПІ Донецької області ДПС від 09.11.2012 №2794/10/15, яким його повідомлено про неприйняття уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 07.11.2012 №9069493099. В обґрунтування невизнання уточнюючого розрахунку відповідач посилався на п.50.2 ст.50 ПКУ та п.4.23 ст.4 наказу ДПС України від 14.06.2012.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки відповідачем направлені позивачу наказ та повідомлення про проведення перевірки листом з повідомленням про вручення, то підприємство не мало права під час проведення перевірки подавати уточнюючий розрахунок до поданих ним раніше податкових декларацій за звітний період, який підлягав перевірці.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, мотивував своє рішення тим, що обмеження, встановлені п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України, застосовуються лише за умови та під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок, в той час як наказом № 480 від 02.11.2012 було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач мав право подавати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за ІV квартал 2011 року.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

За змістом п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно п.50.2 ст.50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

З огляду на викладені положення податкового законодавства, колегія суддів касаційної інстанції вбачає, що платник податків не має права подавати уточнюючі розрахунки до вже поданих ним декларацій лише під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок. Між тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом було призначено та проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, проведення якої за змістом п.50.2 ст. 50 Податкового кодексу України не виключає право платника податку на подання уточнюючого розрахунку згідно.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанцій про законність дій відповідача є помилковим, а суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 залишити без змін.

3.  Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль О.А. Моторний

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
11.05.2014
ПІБ судді:
Борисенко І.В.
Реєстраційний № рішення
2а/0570/16060/2012
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційна скарга контролюючого органу залишена без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.
Подальше оскарження
Ухвала суду касаційної інстанції не оскаржувалася. 
Замовити персональну презентацію