Ухвала Вищого адміністративного суду України від 12.05.2014 у справі № 2а/0270/611/12
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2014 р. м. Київ К/9991/49377/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Борисенко І.В.

суддів Кошіля В.В.  Моторного О.А. 

за участю секретаря Гончар Н.О.

та представників сторін: від позивача Ткач В.В

.від відповідача Романович С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області Державної податкової служби 

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.04.2012 

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.06.2012 

у справі № 2а/0270/611/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Немирівлатінвест» 

до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області 

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Немирівлатінвест» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 вересня 2011 року №0000482301, №0000492301, №0000472301 та від 23 листопада 2011 року №0000622301.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12.04.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.06.2012, позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.09.2011 року №0000482301, від 05.09.2011 року №0000492301, від 23.11.2011 року №0000622301, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2013 було зупинено касаційне провадження у справі №2а/0270/611/12 до закінчення касаційного провадження у справі №2а/0270/3986/11 за позовом ТОВ «Немирівлатінвест» до ДПІ у Немирівському районі Вінницької області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2014 касаційне провадження у справі №2а/0270/611/12 було поновлено у зв'язку з постановленням Вищим адміністративним судом України ухвали від 12.11.2013 у справі №2а/0270/3986/11.

У судовому засіданні відповідачем було заявлено клопотання про заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області Державної податкової служби) його правонаступником - Немирівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Немирівлатінвест» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних (звітних) податкових періодів за травень 2011 року, за результатами якої складено акт №623/23/353365643 від 25 серпня 2011 року;

- за висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, позивачем в порушення вимог п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних (звітних) податкових періодів на суму 60 053 грн. та в порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 1 931 824 грн. за січень 2011 року та п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення ПДВ на суму 518 512 грн.

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) №0000482301 від 05.09.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 606 053 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн.;

2) №0000492301 від 05.09.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 931 824 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн.;

3) №0000472301 від 05.09.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 518 512 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 3 грн.;

- за результатами адміністративного оскарження рішенням ДПА у Вінницькій області №23882/10/25-009 від 17.11.2011 податкові повідомлення-рішення №0000482301, №0000492301 від 05.09.2011 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення №0000472301 від 05.09.2011 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 грн. скасовано, в іншій частині залишено без змін, збільшено суму завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, визначену податковим повідомленням рішенням №0000472301 від 05.09.2011 на 1 329 609 грн.;

- на виконання вказаного рішення ДПІ у Немирівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000622301 від 23.11.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 329 609 грн.

На думку податкового органу, вказані порушення мали місце у зв'язку з неправомірним формуванням позивачем податкового кредиту за рахунок постачальників, які по ланцюгу постачання товару не нараховували та не сплачували податкові зобов'язання з ПДВ у зв'язку з неподанням звітності чи недекларуванням зобов'язань. За висновками акту перевірки, укладені між позивачем та його контрагентами угоди мають ознаки нікчемних відповідно до п.1 ст. 215, ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України та є такими, що порушують публічний порядок та укладені з метою незаконного формування податкової звітності, в тому числі, й податкового кредиту. Крім того, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки акту перевірки позивача №90/23/35365643 від 10.03.2011, яким встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 2 714 714,00 грн.

Попередні судові інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000472301 від 05.09.2011, виходили з того, що вказане податкове повідомлення-рішення є відкликаним згідно пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позов в іншій частині, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що доводи відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами, з огляду на що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Таким чином, визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди ( тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а при відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Суди попередніх інстанцій дослідили подані позивачем докази правомірності формування даних податкового обліку з податку на додану вартість (а саме - первинні документи податкової звітності) та не виявили жодних порушень при їх складанні, що могли б мати наслідки дефектності їх форми чи змісту та втрати статусу первинного документа.

Судами встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, що підтверджується наявними у справі доказами, та не спростовано відповідачем.

Колегія судів касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставного визнання відповідачем укладених позивачем договорів нікчемними з огляду на те, що податковим органом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження цих своїх доводів.

Крім того, попередніми судовими інстанціями визнано безпідставними доводи відповідача про порушення позивачем норм податкового закону, які ґрунтувались на висновках акту перевірки позивача №90/23/35365643 від 10.03.2011, оскільки постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.10.2011 у справі №2а/0270/3986/11, залишеною без змін ухвалою апеляційної інстанції від 08.12.2011, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, які приймались на підставі вказаного акту перевірки. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2013 у справі №2а/0270/3986/11 вказані судові рішення залишені без змін.

З огляду на усе викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку з податку на додану вартість, оскільки доводи відповідача, які обґрунтовували встановлені перевіркою порушення позивачем приписів податкового закону, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи попередніми інстанціями та були спростованими належними доказами.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи та надали їм належну правову оцінку на підставі законодавства, що підлягало застосуванню до спірних відносин.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області Державної податкової служби) його правонаступником - Немирівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

3. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12.04.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.06.2012 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль О.А. Моторний

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
11.05.2014
ПІБ судді:
Борисенко І.В.
Реєстраційний № рішення
2а/0270/611/12
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
У задоволенні касаційної скарги було відмовлено, а рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. 
Подальше оскарження
В подальшому рішення суду не оскаржувалося. 
Замовити персональну презентацію