Ухвала Вищого адміністративного суду України від 12.05.2013 у справі № 2а-5386/10/1870
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2014 р. м. Київ К/9991/7479/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В., Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2010

у справі № 2а-5386/10/1870

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2010 № 0010661701/0/37568 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) в сумі 8747, 01 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2010, у задоволенні позову відмовлено.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування касаційної скарги позивачка вказує на те, що при здійсненні розрахунку оподатковуваного інвестиційного прибутку контролюючий орган безпідставно не врахував суму індексації, що повинна нараховуватись на витрати, понесені у зв'язку з придбанням інвестиційного активу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 згідно з податковою декларацією від 31.03.2010 № 2499 задекларовано дохід в сумі 60322 грн., отриманий у липні-серпні 2009 року на підставі рішення Господарського суду Сумської області від 20.12.2007 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2009 у справі № 17/427-07 про стягнення з ТОВ «Ремобувь» на користь позивачки як виключеного учасника встановленої частки статутного капіталу.

Згідно з п. 4.3 Статуту  ТОВ «Ремобувь» від 31.03.1993 статутний капітал підприємства складає 785973600 крб., а частка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відповідно до графи 7 «Внесок до статутного фонду» вказаного Статуту становить 25,6 %, тобто 200861100 крб. або 2008,61 грн. (згідно з п. 3 Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25.08.1996 № 762/96 українські карбованці підлягають обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100000 карбованців на 1 гривню). Вказана сума є витратами позивача, понесеними у зв'язку з придбанням інвестиційного активу.

Державною податковою інспекцією в м. Суми за податковим повідомлення-рішенням форми «Ф» від 17.05.2010 № 0010661701/0/37568 позивачці визначено податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15 % , встановленою п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-VI, у сумі 8747, 01 грн., виходячи з такого розрахунку: (60322 грн. - 2008, 61 грн.) х 15 % = 8747, 01 грн.

Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що до витрат при визначенні інвестиційного прибутку включаються виключно витрати, що фактично понесені у зв'язку з придбанням інвестиційного активу на момент створення підприємства.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій про правомірність оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

Згідно з п.п. 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV  (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі Закон № 889-IV) до складу загального річного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 статті 4.

Відповідно до п.п. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону № 889-IV інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

У відповідності до абз. «а» п.п. 9.6.7. п. 9.6 ст. 9 Закону № 889-IV під терміном «інвестиційний актив» розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

З огляду на зазначене, вартість інвестиційного активу, що враховується при обчисленні інвестиційного прибутку, розраховується виходячи з витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. При цьому Закон № 889-IV для цілей визначення оподатковуваного доходу платника податку визначає фактично понесені ним витрати у зв'язку з придбанням інвестиційного активу.  

Таким чином, з огляду на те, що фактично понесені у зв'язку з придбанням цінних паперів витрати позивача становлять 2008,61 грн., а законодавством України не передбачено, що при визначенні інвестиційного доходу необхідно обчислювати витрати з врахуванням індексу інфляції та відповідної зміни вартості активів юридичної особи, суди дійшли до правильного висновку щодо правомірності здійсненого розрахунку податку з доходів фізичних осіб за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу  без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.  

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.09.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді  Л.В. Ланченко, Ю.І. Цвіркун

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
12.05.2013
ПІБ судді:
Пилипчук Н.Г.
Реєстраційний № рішення
2а-5386/10/1870
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції залишив без задоволення касаційну скаргу платника а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалось.
Замовити персональну презентацію