Ухвала Вищого адміністративного суду України від 12.03.2015 у справі № 2-а-9900/12/2070
Державний герб України 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

         "12" березня 2015 р. м. Київ К/800/19548/13 

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В. Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року

у справі № 2-а-9900/12/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -  

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна» (далі - ПрАТ «Філіп Морріс Україна»; позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС; відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000190042 від 08 травня 2012 року, № 0000180042 від 08 травня 2012 року, № 0000170042 від 08 травня 2012 року,  № 0000160042 від 08 травня 2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року, прийняти нове рішення, яким скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000190042 від 08 травня 2012 року та № 0000180042 від 08 травня 2012 року, а в решті позовних вимог справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Крім того, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Мінідоходів у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову перевірку ПрАТ «Філіп Морріс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт № 42/42-1/00383231 від 18 квітня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000190042 від 08 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку в розмірі 6 546 750,00 грн. (5 237 400,00 грн. - основний платіж, 1 309 350,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) , податкове повідомлення-рішення № 0000180042 від 08 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку в розмірі 8 589 408,60 грн. (6 871 526,88 грн. - основний платіж, 1 717 881,72 грн. - штрафні (фінансові) санкції) , податкове повідомлення-рішення № 0000170042 від 08 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 055 481,25 грн. (1 983 199,00 грн. - основний платіж, 72 282,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції) , та податкове повідомлення-рішення № 0000160042 від 08 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 762 689,75 грн. (1 654 407,00 грн. - основний платіж, 108 282,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції) .

За наслідками адміністративного оскарження, названі акти індивідуальної дії залишено без змін.  

Перевіркою встановлено порушення товариством статті 7 Закону України від 15 вересня 1995 року № 329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 27 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 року № 567 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 18-92 «Про акцизний збір» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Декрет № 18-92) у зв'язку з ненарахуванням акцизного збору з вартості пошкоджених тютюнових виробів.  

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пунктів 138.2, 138.5, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -  ПК України) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні природного газу в Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнадраресурси», послуг з розміщення комунікаційних матеріалів у Приватного підприємства «Аркадос», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест» та Приватного підприємства «Ново-Ком», спецодягу у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, рекламних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксілайн», послуг з організації та проведення спеціальних виставкових заходів, а також із постачання обладнання, пов'язаного з проведенням таких заходів, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Джаст Промо» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Небо Івентс Едженсі», ремкомплектів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіра» за нікчемними правочинами.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з ненадання ПрАТ «Філіп Морріс Україна» доказів щодо фактичного списання та утилізації пошкоджених марок акцизного збору, притягнення до матеріальної відповідальності матеріально-відповідальної за зберігання акцизних марок особи, перерахування до бюджету розрахункової суми акцизного збору, утриманої з відповідальної особи, складання акту списання пошкоджених марок акцизного збору в присутності представників органу державної податкової служби та місцевої державної адміністрації.

Також, судові інстанції підтримали позицію контролюючого органу щодо нікчемності господарських зобов'язань з придбання позивачем товарів та послуг у  ТОВ «Укрнадраресурси», ПП «Аркадос», ТОВ «Агро-Інвест», ФОП ОСОБА_3,         ТОВ «Аксілайн», ТОВ «Джаст Промо», ПП «Ново-Ком», ТОВ «Небо Івентс Едженсі», ТОВ «Спіра», яка, в свою чергу, мотивована СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС посиланням на акти перевірок названих суб'єктів господарської діяльності, в яких зазначено про неперебування постачальників позивача за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також викладено думки про те, що укладені зазначеними особами з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.  

Проте, колегія суддів вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій передчасними, виходячи з таких підстав.

Згідно зі статтею 1 Декрету № 18-92 акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Відповідно до частини 1 статті 3 Декрету № 18-92 об'єктом оподаткування є, зокрема, обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини.

Згідно із статтею 4 Декрету № 18-92 датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору; або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що обов'язок із сплати акцизного збору виникає внаслідок факту реалізації платником певної номенклатури товарів. Тобто оборот з реалізації підакцизного товару вважається здійсненим з моменту настання першої події, з якою пов'язується виникнення обов'язку щодо сплати акцизного збору.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.    

А відтак, для правильного вирішення спору щодо наявності у позивача в розглядуваному випадку обов'язку із сплати акцизного збору судам слід достеменно з'ясувати факт знищення відповідних тютюнових виробів або ж їх реалізації.

З цією метою варто витребувати у сторін відповідні докази, які б об'єктивно підтверджували ті чи інші обставини, надати належну правову оцінку висновку експерта Донецької торгово-промислової палати № 3712 від 22 вересня 2009 року та висновку експертного комісійного пожежно-технічного дослідження № 6706 від 30 листопада 2009 року.

Повному встановленню та перевірці зазначених обставин справи сприяв би і допит в якості свідків осіб, які входили до складу комісії, створеної з метою проведення службового розслідування у зв'язку з пожежею, що сталась 20 липня 2009 року, керівника складу, відповідальних комірників.

При наданні оцінки правомірності формування позивачем даних податкового обліку при придбанні товарів та послуг у ТОВ «Укрнадраресурси», ПП «Аркадос», ТОВ «Агро-Інвест», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Аксілайн», ТОВ «Джаст Промо», ПП «Ново-Ком»,  ТОВ «Небо Івентс Едженсі», ТОВ «Спіра» варто звернути увагу на те, що відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Подібні умови формування даних податкового обліку встановлювались і підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР, підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Отже, для правильного вирішення питання щодо обґрунтованості формування товариством витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суду необхідно: з'ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на оспорювані суми; дослідити всі первинні документи; перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості контрагентів позивача поставити відповідний товар та надати обумовлені послуги, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо); встановити наявність у ПрАТ «Філіп Морріс Україна» ділової мети під час придбання у контрагентів товарів та послуг - і на підставі встановлених обставин зробити вмотивований висновок про реальність проведених господарських операцій.

При цьому слід врахувати, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податків від інших осіб, зокрема, від дотримання контрагентами податкової дисципліни. Тобто, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню утягнутість у зловживання таких осіб, що, відповідно, підлягає перевірці в розглядуваному випадку.  

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Мінідоходів.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В. Олендер І.Я.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
12.03.2015
ПІБ судді:
Рибченко А.О.
Реєстраційний № рішення
2-а-9900/12/2070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції частково задовольнив скаргу платника податків. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію