Ухвала Вищого адміністративного суду України від 12.02.2015 у справі № 2а-2402/11/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/9991/16354/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В., Маринчак Н.Є.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року

у справі № 2а-2402/11/1070

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»

до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року, позов Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» (далі - ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»; позивач) до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (далі - ДПІ у Миронівському районі Київської області; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000032353 від 19 квітня 2011 року та № 0000042353 від 19 квітня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Миронівському районі Київської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротрейд» за 2010 рік, за результатами якої складено акт № 173/23-011/00951770 від 07 квітня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032353 від 19 квітня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) податку на додану вартість у розмірі 3 813 077,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 859 808,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000042353 від 19 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 915,00 грн. (2 237,00 грн. - основний платіж, 1 678,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) .

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4,підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість при придбанні зернових культур (соняшника) у ТОВ «Агротрейд» за нікчемним правочином.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з урахуванням акту № 724-23/1-36568937 від 30 грудня 2010 року про результати перевірки Приватного підприємства «Луара-Ойл» (безпосереднього контрагента ТОВ «Агротрейд»), в якому викладено думку про безтоварність проведених між вказаними юридичними особами поставок зернових.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем соняшника в ТОВ «Агротрейд» підтверджується належним чином оформленими видатковими та податковими накладними, розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, рахунками, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, документами, які засвідчують виконання Закритим акціонерним товариством з Іноземними інвестиціями «Оріль-Лідер» на підставі укладеного з ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» договору № 1016-Г від 27 серпня 2010 року робіт з приймання, сушки, очистки, зберігання та відвантаження зернових.

Відповідачем при цьому не заперечується, що понесені позивачем витрати, враховуючи його основний вид діяльності, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю товариства, а розглядувані операції здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

А відтак, з огляду на встановлений судовими інстанціями факт реального виконання спірних поставок, а також враховуючи принцип індивідуальної відповідальність платника податку, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.,Маринчак Н.Є.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
11.02.2015
ПІБ судді:
Рибченко А.О.
Реєстраційний № рішення
№ 2а-2402/11/1070
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Вищий адміністративний суд залишив касаційну скаргу податкової інспекції без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду в Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію