Ухвала Вищого адміністративного суду України від 11.12.2013 у справі № 2270/7303/12
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року м. Київ К/800/21350/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Бухтіярової І.О.,

Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду

від 05.03.2013 року

у справі № 2270/7303/12

за позовом ОСОБА_4 (далі - позивач)

до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції у Хмельницькій області Державної податкової служби в особі Ізяславського відділення (далі - відповідач, Славутська ОДПІ в сособі Ізяславського відділення)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулась у листопаді 2012 року до суду з адміністративним позовом до Славутської ОДПІ в сособі Ізяславського відділення про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача форми «Р» № 0010681701 від 25.09.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб у розмірі 37 661,23 гривня.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.01.2013 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0010681701 від 25.09.2012 року.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.01.2013 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Славутської ОДПІ в сособі Ізяславського відділення форми «Р» № 0010681701 від 25.09.2012 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 2969,23 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у вересні 2012 року відповідачем проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем при користуванні останнім земельною ділянкою державної власності, за результатами якої 11.09.2012 року складено акт № 553/1701/НОМЕР_2, яким встановлено порушення позивачем норм ст. 25 Закону України "Про оренду землі". При цьому визначено суму заборгованості по орендній платі за землю в сумі 37 661,23 гривня, а саме з 31.08.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року та з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. Висновки викладені у акті перевірки ґрунтувалися на твердженні податкового органу про те, що позивач, уклавши договір оренди земельної ділянки державної власності, не повідомила про це орган податкової служби, орендну плату не сплачувала.

На підставі акту перевірки 25.09.2012 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0010681701, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб у розмірі 37 661,23 гривня.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що відповідачем протиправно збільшено податкове зобов'язання позивачу за звітний період, який ще не настав. Окрім того, з моменту набуття права власності на земельну ділянку, правові підстави для нарахування позивачу орендної плати відсутні, у зв'язку із припиненням договору оренди землі.

Суд апеляційної інстанції погодився з такою позицією суду першої інстанції, але вважає висновок суду першої інстанції помилковим, що зазначене податкове повідомлення-рішення з причини втрати ним своєї цілісності не може бути скасоване частково.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується позицією судів попередніх інстанцій, але вважає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між Ізяславською міською радою в особі голови Кондратюка І.Д. (орендодавець) та позивачем (орендар) 08.08.2009 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1254 га. із земель державної власності, що знаходиться по АДРЕСА_1, відповідно до п. 9 якого, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5643,00 гривні в місяць.

Крім того, судами встановлено, що позивачем в порушення ст. 25 Закону України "Про оренду землі" не надано копії зазначеного договору до податкового органу, що відображено відповідачем в акті перевірки.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до ст. 128 Земельного кодексу України та на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки серії ВРН № 398469 від 30.09.2011 року управлінням Держкомзему у Ізяславському районі Хмельницької області 19.11.2012 року на ім'я ОСОБА_4 видано державний акт Серії ЯМ № 885557 на право власності на зазначену вище земельну ділянку.

Відтак, з цього моменту дія договору оренди від 08.08.2009 року припинилась, відповідно до п. 36 цього договору та п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", так як орендована земельна ділянка придбана орендарем у власність.

Крім того, колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з 19.11.2012 року позивач, згідно вимог п. 287.1. ст. 287 Податкового кодексу України, зобов'язаний сплачувати земельний податок на землю, як власник вищевказаної земельної ділянки, а не орендну плату за її користування.

Більше того, відповідно до акту перевірки, період, що перевірявся, є проміжок часу з 31.08.2009 року по 30.06.2012 року, проте розрахунок заборгованості зроблений податковим органом по 31.12.2012 року включно. З огляду на зазначене колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо протиправності нарахування позивачу орендної плати за період, що не настав, у суму вже несплаченого ним боргу.

Разом з тим, сума грошового зобов'язання, що виникла починаючи з 31.08.2009 року до моменту винесення спірного податкового повідомлення-рішення, тобто до 25.09.2012 року, нарахована позивачу на законних підставах.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції помилковим, що зазначене податкове повідомлення-рішення з причини втрати ним своєї цілісності не може бути скасоване частково та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, виходив з наступного.

Як вірно зазначено в рішенні суду першої інстанції, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (відокремлено, названо) та що без неї оскаржуваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Матеріали справи містять надані відповідачем детальні розрахунки заборгованості по платі за землю за період по 25.09.2012 року включно та обраховано суму, що донарахована ним зайво.

Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що можливість часткового скасування рішення органу владних повноважень та відповідно і рішення суду у разі помилкового вирішення спору, що також випливає зі змісту п.п. 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, а саме: податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Також, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що у разі, якщо із рішення органу владних повноважень та матеріалів справи вбачається можливість виокремити ту частину, яка підлягає залишенню без змін, а інша - скасуванню, без необхідності встановлення додаткових обставин чи доказів та перебирання на суд повноважень контролюючих органів, якщо при цьому не втрачається зміст та суть рішення, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а рішення контролюючого органу частковому скасуванню.

З огляду на наведені вище обставини колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що судом апеляційної інстанції вірно встановлено правомірність податкового повідомлення-рішення Славутської ОДПІ в сособі Ізяславського відділення в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання за період з 31.08.2009 року по 25.09.2012 року та при цьому підстав для його повного скасування не знайдено.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції, при скасуванні постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.01.2013 року та частковому задоволенні позову, норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2013 року у справі № 2270/7303/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)  І.О. Бухтіярова

Судді: (підпис)  М.І. Костенко 

Помічник судді (підпис) І.В. Приходько 

З оригіналом згідно

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
10.12.2013
ПІБ судді:
Бухтіярова І.О.
Реєстраційний № рішення
2270/7303/12
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Вищий адміністративний суд України відхилив касаційну скаргу платника податків та зілишив у силі рішення суду апеляційної інстанції. 
Подальше оскарження
В подальшому рішення суду не оскаржувалося. 
Замовити персональну презентацію