Ухвала Вищого адміністративного суду України від 11.06.2014 у справі № 2-а-1015/10/2170
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2014 р. м. Київ К/9991/51969/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.03.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2011

по справі №2-а-1015/10/2170

за позовом Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства імені Кірова

до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М.,

перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.03.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2011, позовні вимоги Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства імені Кірова (далі - Сільськогосподарське ЗАТ ім. Кірова, позивач) до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області (далі - Чаплинська МДПІ Херсонської області, відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Чаплинської МДПІ Херсонської області від 28.10.2009 №0003191510/0, від 22.12.2009 №0003901510/0, від 19.01.2010 №0000191510/0.

Рішення судів мотивовано відсутністю у податкового органу повноважень щодо зміни призначення платежу визначене платником податків у платіжних документах, та направлення коштів на погашення податкового боргу.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Чаплинська МДПІ Херсонської області 10.08.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.09.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.03.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пунктів 1.7, 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 №22, пунктів 5.1, 5.2, 5.3 статті 5, пункту 7.7 статті 7, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведених виїзних документальних перевірок Сільськогосподарського ЗАТ ім. Кірова щодо своєчасності сплати податків та зборів до бюджету за липень 2009 року та за серпень-жовтень 2009 року, податковим органом було складено акти. Акт від 09.12.2009 №230/15-03784226, на підставі якого контролюючим органом прийнято податкове повідомлення- рішення від 22.12.2009 №0003901510/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% в сумі 543,79грн. за затримку на 81 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку у розмірі 2718,98грн.; Акт від 11.01.2010 №01/15-03784226, на підставі якого контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2010 №0000191510/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% в сумі 544,27грн. за затримку на 79 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку у розмірі 2721,35грн.; Акт від 14.10.2009 №195/15-03784226, на підставі якого контролюючим органом прийнято податкове повідомлення- рішення від 28.10.2009 №0003191510/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 617,86грн. за затримку на 115 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з фіксованого сільськогосподарського податку у розмірі 1235,71грн.

Судами також встановлено, що податковим органом проведено перерозподіл платежів, які здійснено позивачем згідно платіжних доручень наявних в матеріалах справи. При цьому, сплачені Сільськогосподарським ЗАТ ім. Кірова кошти фіксованого сільськогосподарського податку за липень 2009 року та серпень-жовтень 2009 року зараховані контролюючим органом на погашення попереднього податкового боргу позивача в автоматичному режимі.

Відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» платники податку визначають суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку та розмірах передбачених вищезазначеним Законом, і подають розрахунок органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

Сплата податку проводиться щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розумінні третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: у І кварталі - 10 відсотків; у ІІ кварталі - 10 відсотків; у ІІІ кварталі - 50 відсотків; у ІV кварталі - 30 відсотків.

Податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку містить відомості про об'єкт оподаткування, розмір податку та строки сплати цього податку і є декларацією у розумінні пункту 1.11 статі 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Пунктом 5.1 статті 5 вказаного Закону передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податків декларації, вважається узгодженим з дні подання такої податкової декларації.

Із податкового розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку вбачається, що податкові зобовязань за 2009 рік були позивачем самостійно узгоджені.

За змістом підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно підпункту 7.7 статті 7 вказаного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Відповідно до підпункту 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.03.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна

Судді: __________________ Л.І. Бившева__________________ А.М. Лосєв

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
11.06.2014
ПІБ судді:
Шипуліна Т.М.
Реєстраційний № рішення
2-а-1015/10/2170
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні скарги контролюючого органу. Рішення судів попередніх інстанцій залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію