Ухвала Вищого адміністративного суду України від 11.03.2015 у справі № 2а-18483/11/2670
Державний герб України 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 березня 2015 року м. Київ К/9991/41900/12 

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддя Костенко М.І. - головуючий,

судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012

у справі № 2а-18483/11/2670

за позовом представництва "Джонс Іст 8" (далі - Представництво)

до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 № 0002472204, за яким Представництву визначено грошове зобов'язання з ПДВ на 15 544 грн. (у тому числі 12 435 грн. за основним платежем та 3109 грн. за штрафними санкціями) , а також податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 № 0002482204, згідно з яким Представництву визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3981 грн. (у тому числі 3185 грн. за основним платежем та 796 грн. за штрафними санкціями) .

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові Представництва.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані суми грошових зобов'язань були визначені Інспекцією за наслідками проведення планової виїзної перевірки Представництва з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.12.2010, оформленої актом від 22.06.2011 № 169/22-04/21651492, та з урахуванням результатів процедури апеляційного узгодження.

Так, під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку про неправомірне включення платником до складу валових витрат коштів у сумі 12 740 грн., сплачених суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 за здійснення перекладу, з огляду на неподання позивачем належних доказів щодо зв'язку цих послуг з господарською діяльністю Представництва (яка полягає у наданні послуг з оренди нерухомості).

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Досліджуючи відповідність сформованих позивачем даних податкового обліку за операціями з придбання послуг з перекладу, суди встановили, що факт поставки цих послуг підтверджується поданими платником актами виконаних робіт, оформлених з дотриманням вимог, установлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення.

Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт приймання-передачі наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Інспекцією не подано доказів, які свідчать про те, що розглядувані послуги виконавцем не надавались замовникові (позивачу у справі). А тому з огляду на презумпцію добросовісності платника та достовірність відомостей у його бухгалтерській та податковій звітності (доки це не спростовано податковим органам в установленому порядку) суди дійшли цілком обґрунтованого висновку про безпідставність виключення податковим органом розглядуваних витрат з податкового обліку Представництва.

Висновок Інспекції про заниження платником бази оподаткування ПДВ мотивований протиправним включенням до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 12435,01 грн., сплаченого позивачем митному органові при розмитнені ввезеного товару, який не призначений для використання у господарській діяльності платника (а саме - кухня ІКЕА, мікрохвильова піч, витяжна шафа для кухонь).

Надаючи правову оцінку цьому епізоду, суди встановили, що вказане майно знаходиться у нежитловому приміщенні, яке здавалось позивачем в оренду в порядку здійснення агентських функцій.

Таким чином, суди належним чином спростували висновок податкового органу про позагосподарський характер використання розглядуваних товарів та з огляду на положення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно визнали незаконним донарахування Представництву грошового зобов'язання з ПДВ по цьому епізоду.

З огляду на відповідність висновків судів по суті спору вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам даного спору, правильність ухвалених у справі судових актів підстави для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій та задоволення касаційних вимог відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 у справі № 2а-18483/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді:І.О. Бухтіярова,  І.В. Приходько

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
11.03.2015
ПІБ судді:
Костенко М.І.
Реєстраційний № рішення
2а-18483/11/2670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Вищий адміністративний суд залишив без задоволення касаційну скаргу податкової інспекції, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду в Верховному Суді України не переглядалось.
Замовити персональну презентацію