Ухвала Вищого адміністративного суду України від 11.03.2015 р. у справі № 2а/0370/485/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2015 р. м. Київ К/800/467/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Приходько І.В.

Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Волиньвугілля»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду

від 15.11.2012 р.

у справі № 2а/0370/485/12 (№ 99890/12/9140)

за позовом Державного підприємства «Волиньвугілля»

до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2012 року Державне підприємство «Волиньвугілля» (далі - позивач, ДП «Волиньвугілля») звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області (далі - відповідач, Нововолинська ОДПІ) в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2012 р. № 0000012401/36.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 р. адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІ від 08.02.2012 р. № 0000012401/36; вирішено питання про судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 р. постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 р. та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 р.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, заперечень на касаційну скаргу не надав.

Сторони в судове засідання 11.03.2015 р. не з'явились, про час та місце слухання справи були належним чином повідомлені. Справу розглянуто в письмовому провадженні на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 13.01.2012 р. по 23.01.2012 р. посадовими особами Нововолинської ОДПІ було проведено перевірку стану збереження майна платника податків - ДП «Волиньвугілля», яке перебуває у податковій заставі, за результатами якої складено акт перевірки від 01.02.2012 р. № 1/24/32365965 та встановлено порушення ДП «Волиньвугілля» статті 94 Податкового кодексу України, а саме: проведення в період з 01.01.2012 р. по 20.01.2012 р. відчуження арештованого та описаного в податкову заставу вугілля, згідно протоколу про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 26.12.2011 р. № 2 на загальну суму 1 865 258,07 грн. Зокрема, позивачем було реалізовано вугілля в кількості 3 895 т. на загальну суму 1 926 856,73 грн., однак забезпечено сплату податкового боргу в бюджет лише на суму 61 598,66 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 08.02.2012 р. № 0000012401/36, відповідно до якого позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі вартості відчуженого майна, що становить 1 865 258,07 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач листами від 30.12.2011 р. № 2147/7.2/10-13 та від 06.01.2012 р. № 26/7.2/10-13 звертався до Нововолинської ОДПІ з проханням надати згоду на реалізацію вугільної продукції в кількості 10 200 т. (по 5 100 т. згідно з кожним листом) в зв'язку з тим, що вугілля майбутнього видобутку перебуває у податковій заставі, в зв'язку з чим відповідно до статті 92 Податкового кодексу України платник податків може відчужувати таке майно тільки за згодою органу державної податкової служби.

Нововолинська ОДПІ у своїх листах від 06.01.2012 р. № 167/24-005 та від 16.01.2012 р. № 452/24-005 не заперечувала проти відчуження вугілля у загальній кількості 10 200 т. (по 5 100 т. згідно з кожним листом) за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок погашення податкового боргу.

Згідно з інформацією про реалізоване вугілля в період з 01.01.2012 р. по 20.01.2012 р. (додатки №№ 1-4 до акту перевірки) ВП «Шахтоуправління Нововолинське» реалізував 2 397 т. вугілля на суму 1 398 793 грн., ВП «Шахта № 9» реалізував 590 т. вугілля на суму 250 404,63 грн., ВП «Шахта «Бужанська» реалізував 908 т. вугілля на суму 277 659,10 грн., всього реалізовано 3 895 т. вугілля на загальну суму 1 926 856,73 коп. При цьому, позивачем забезпечено сплату в бюджет податкового боргу на суму 61 598,66 грн.

Судом першої інстанції позовні вимоги були задоволені з тих мотивів, що існування умови спрямування коштів, отриманих від реалізації вугілля в рахунок погашення податкового боргу підприємства, не ставить в залежність від її виконання наявність чи відсутність самої згоди, а недотримання умов, викладених в листах податкового органу, як це й було зазначено в останніх, може лише тягнути відповідальність для посадових осіб, що допустили порушення у вигляді перерахування коштів на інші, ніж погашення податкового боргу, цілі, і, водночас, жодним чином не свідчить про відсутність згоди податкового органу на реалізацію майна у разі такого спрямування.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки відповідача викладені в акті перевірки є обґрунтованими, а недотримання умов згоди на відчуження майна є фактичною відсутністю згоди податкового органу на реалізацію такого майна, що перебуває в податковій заставі.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно пункту 94.5 статті 94 Податкового кодексу України, умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до статті 92 Податкового кодексу України платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди. У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби платник податків несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно статті 124 Податкового кодексу України відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу у розмірі вартості відчуженого майна.

Отже, зі вищезазначених правових норм слідує, що відповідальність у вигляді штрафу для платника податків наступає виключно у випадку відчуження майна, яке перебуває в податковій заставі без згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ДП «Волиньвугілля» зверталось за отриманням згоди до податкового органу на відчуження вугілля листами від 30.12.2011 р. та 06.01.2012 р.

Відповідно до листів Нововолинської ОДПІ від 06.01.2012 р. № 167/24-005 та від 16.01.2012 р. № 452/24-005 згода на відчуження вугілля в загальній кількості 10 200 т. була отримана.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що існування умови спрямування коштів, отриманих від реалізації вугілля в рахунок погашення податкового боргу підприємства, не ставить в залежність від її виконання наявність чи відсутність самої згоди, адже згода була отримана.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку визнавши протиправним та скасувавши винесене Нововолинською ОДПІ податкове повідомлення-рішення від 08.02.2012 р. № 0000012401/36.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України на підставі положень статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 163, 211, 220, 222, 223, 226, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Волиньвугілля» - задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 р. - скасувати, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 р. - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько

Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис)  М.І. Костенко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
10.03.2015
ПІБ судді:
Приходько І.В.
Реєстраційний № рішення
№ 2а/0370/485/12
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу платника, рішення суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.
Подальше оскарження
Ухвала Вищого адміністративного суду України в подальшому не переглядалася.
Замовити персональну презентацію