Ухвала Вищого адміністративного суду України від 10.09.2014 у справі № 2а-6618/10/0670
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/31177/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011

у справі №2а-6618/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Транс-Сервіс»

до Державної податкової інспекції у місті Житомирі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Транс-Сервіс» до Державної податкової інспекції у місті Житомирі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у місті Житомирі про невизнання як податкової звітності декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Транс-Сервіс». Зобов'язано Державну податкову інспекцію в місті Житомирі визнати як податкову звітність декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року та внести її дані до електронної бази податкової звітності за травень 2010 року.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Житомирі 29.05.2011 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.06.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у місті Житомирі посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема вимог підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Вест Транс-Сервіс» 21.07.2010 під час подачі податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року до Державної податкової інспекції у місті Житомирі було відмовлено у її прийнятті.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Вест Транс-Сервіс» 22.07.2010 направив зазначену податкову декларацію разом із розрахунком коригування сум ПДВ до податкової декларації розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до Державної податкової інспекції у місті Житомирі цінним листом із описом вкладення до нього.

Державна податкова інспекція у місті Житомирі отримала податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року із додатками 26.07.2010.

Листом Державної податкової інспекції у місті Житомирі від 27.07.2010 позивача повідомлено про невизнання даної податкової декларації в зв'язку з тим, що згідно акту від 08.06.2010 №537/15-02 свідоцтво про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Транс-Сервіс» як платника податку на додану вартість було анульовано.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу) .

Згідно до вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Підпунктом 4.1.2. пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

За приписами частини п'ятої підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Форма податкової декларації визначена Порядком заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 положення якого кореспондуються з вимогами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Пунктом 4.3 вказаного Порядку передбачено аналогічні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підстави для невизнання податкової звітності податковим органом.

Вказаними нормами передбачено вичерпні умови, невиконання яких надає право податковому органу не визнати податкову декларацію як таку, а саме: не зазначення у декларації обов'язкових реквізитів, не підписання її відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

З аналізу наведених норм вбачається, що податковий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати подану декларацію податковою звітністю виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у встановленому порядку її заповнення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкова декларація Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Транс-Сервіс» з податку на додану вартість за травень 2010 року містить в собі обов'язкові реквізити, підписана відповідними посадовими особами та скріплена печаткою позивача, а рішення відповідача щодо неприйняття та не визнання її податковою звітністю є неправомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 01.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 у справі №2а-6618/10/0670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна

Судді: __________________ Л.І. Бившева __________________ А.М. Лосєв

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
10.09.2014
ПІБ судді:
Шипуліна Т.М.
Реєстраційний № рішення
2а-6618/10/0670
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні касаційної скарги контролюючого органу. Рішення судів попередніх інстанції залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалось Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію