Ухвала Вищого адміністративного суду України від 10.08.2015 у справі № 2а-168/10/0970
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" серпня 2015 р. м. Київ К/9991/801/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Нечитайла О.М.

Суддів: Кошіля В.В., Моторного О.А.,

за участю секретаря: Латишевої Л.П.,

за участю представників

позивача: Худзія Д.М.,

відповідача: Кумко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша»

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року

у справі №2а-168/10/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша»

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області

про скасування податкових повідомлення-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Даноша» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлення-рішень.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 30 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

У період з 09 квітня 2009 року по 15 квітня 2009 року посадові особи відповідача провели позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року, про що склали акт від 22 квітня 2009 року №585/23-04/32464900.

Зазначеним актом перевірки встановлено, що позивач в порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищив заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за січень 2009 року на 41 573,00 грн. та в порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занизив суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2009 року на 3 650,00 грн.

Також, за висновками податкового органу, в порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 5.8 наказу ДПА України від 30 травня 1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» позивачем завищено податковий кредит січня 2009 року на 9 536 676,00 грн.

З акту вбачається, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за січень 2009 року на 911 947,00 грн., що пов'язано з проведенням додаткового комплексу заходів, спрямованих на підтвердження достовірності відомостей, що є підставою для нарахування податкового кредиту.

На підставі вказаних висновків акту перевірки, податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2009 року №0001552304/0, яким зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 41 573,00 грн.

Крім того, у період з 05 травня 2009 року по 14 травня 2009 року посадові особи контролюючого органу провели позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий - березень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01 грудня 2007 року по 28 лютого 2009 року, про що склали акт від 15 травня 2009 року №870/23-04/32464900.

За висновками акту перевірки, позивачем в порушення вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за лютий 2009 року на 1 053 839,00 грн., за березень 2009 року на 6 332 761,00 грн. та в порушення вимог пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у березні 2009 року на 18 683,00 грн.

Крім того, податковий орган дійшов висновку про неможливість підтвердження заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за лютий 2009 року у розмірі 298 278,00 грн. та за березень 2009 року у розмірі 455 015,00 грн., що пов'язано з проведенням додаткового комплексу заходів, спрямованих на підтвердження достовірності відомостей, що є підставою для нарахування податкового кредиту.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2009 року №0001832304/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за лютий, березень 2009 року на 7 386 600,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2009 року № 0001832304/0 оскаржується позивачем у частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 560,00 грн. за лютий 2009 року та 6 332 761,00 грн. за березень 2009 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при формуванні суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість позивачем не дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми такого відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 20 лютого 2009 року подав до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року (вх. №3548) та розрахунок суми бюджетного відшкодування за січень 2009 року, відповідно до якого сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, становить 953 520,00 грн.

При цьому, перевіркою первинних документів позивача встановлено, що у грудні 2008 року йому було сплачено від'ємне значення вказаного податкового періоду у розмірі 911 947,00 грн., з огляду на що податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2009 року №0001552304/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2009 року на 41 573,00 грн. (953 520,00 грн. - 911 947,00 грн.).

Крім того, встановлено, що згідно поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року (вх. №6206) та розрахунку суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку становить 1 352 117,00 грн.

Згідно журналів-ордерів по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками» та платіжних документів, а також реєстрів отриманих податкових накладних, позивачем у січні 2009 року оплачено від'ємне значення січня 2009 року у розмірі 298 278,00 грн.

Відповідно до поданої 21 квітня 2009 року податкової декларації з податку на додану вартість та розрахунку суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за березень 2009 року становила 6 787 776,00 грн.

Згідно журналів-ордерів по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками» та платіжних документів, а також реєстрів отриманих податкових накладних, позивачем у лютому 2009 року оплачено від'ємне значення лютого 2009 року у розмірі 455 015,00 грн.

Враховуючи вказане, податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2009 року №0001832304/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2009 року на 1 053 836,00 грн. (1 352 117,00 грн. - 298 278,00 грн.) та за березень 2009 року на 6 332 761,00 грн. (6 787 776,00 грн. - 455 015,00 грн.).

Отже, фактичною підставою зменшення заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість слугував висновок відповідача про те, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (робіт, послуг), а не у попередніх періодах, як визначає позивач.

Разом з тим колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками податкового органу та судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Бюджетне відшкодування, згідно пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, для отримання бюджетного відшкодування законодавцем передбачено дві невід'ємні складові - це фактична сплата отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) та розрахунок від'ємного значення, частина якого і підлягає бюджетному відшкодуванню.

Згідно Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166, у редакції наказу ДПА України від 15 червня 2005 року №213 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року №702/10982, у рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування передбачено відображати суму податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

Абзацом першим підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податковим періодом, відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 вказаної статті, є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

З огляду на викладене, висновки попередніх судових інстанцій про те, що бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку на додану вартість фактично сплачена лише у попередньому податковому періоді, є необгрунтованими.

Слід також зазначити, що суди попередніх інстанцій, досліджуючи правомірність формування позивачем податкового кредиту, що в подальшому вплинуло на суму бюджетного відшкодування, не врахували наступного.

20 лютого 2009 року до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року позивач подав розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (вхідний №3549), згідно якого збільшив податковий кредит січня 2009 року на 1 050 279,00 грн. у зв'язку з коригуванням зі спеціальної декларації, а саме - збільшено рядок 16.3 декларації за січень 2009 року.

Крім того, 26 березня 2009 року позивачем подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вхідний №6398) та розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року (вхідний №6399), згідно якого збільшено податковий кредит січня 2009 року на 8 486 397,00 грн., а саме - збільшено рядок 16.4 декларації за січень 2009 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зазначені суми податку на додану вартість не вплинули на розрахунок суми бюджетного відшкодування, яка є предметом розгляду даної справи, що не було взято до уваги судами попередніх інстанцій.

Згідно наявних у матеріалах справи уточнень до позовних вимог (том 7, а.с. 41), позивач просив скасувати спірне податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2009 року №0001832304/0 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 560,00 грн. (1 053 839,00 грн. - 1 050 279,00 грн. (сума податку на додану вартість, що була уточнена позивачем згідно податкової декларації за лютий 2009 року)).

Також, не заявлялася позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість у розмірі 8 486 397,00 грн., на яку було збільшено суму податкового кредиту січня 2009 року, оскільки згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 26 березня 2009 року та розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року позивачем зменшено податковий кредит лютого 2009 року на 8 486 397,00 грн.

Однак, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки зазначеним обставинам та не досліджено належним чином правомірність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Крім того, судами не досліджено належним чином заявлені позивачем позовні вимоги з урахуванням їх уточнень.

Відповідно до частини першої статті 138 КАС України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимогами заявленого позову є визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність зменшення заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість, а також наявність чи відсутність порушень законодавчих приписів позивачем, які не було досліджено судовими інстанціями та яким не було надано належної правової оцінки.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані судами попередніх інстанцій, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог частин четвертої, п'ятої статті 11 КАС України, не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених статті 220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема части 4, 5 статті 11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, статті 86 КАС України щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» задовольнити частково.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року у справі №2а-168/10/0970 скасувати.

Справу №2а-168/10/0970 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М.

Судді: Кошіль В.В., Моторний О.А.

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
10.08.2015
ПІБ судді:
Нечитайло О.М.
Реєстраційний № рішення
2а-168/10/0970
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу платника податків задоволено частково, скасовано рішення першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подальше оскарження
Це рішення касаційної інстанції у даній справі не оскаржувалось.
Замовити персональну презентацію