Ухвала Вищого адміністративного суду України від 10.06.2015 у справі №2а/1770/4060/2012

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/25090/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: 

Лосєва А.М., 

Бившевої Л.І., Вербицької О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської  області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2013

у справі № 2а/1770/4060/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Зевс ЛТД»

до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2013, позов задоволено повністю; скасовано податкові повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.10.2012 року №0000551640, №0000531640, №0000541640.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку щодо реальності господарських операцій, здійснених позивачем з його контрагентами.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2013 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, зокрема, що відповідачем не доведено порушення ним податкового законодавства, а тому, рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

У зв'язку із неподанням клопотань особами, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року.

Перевіркою встановлено, що податкові накладні, отримані від постачальників худоби, оформлені з порушенням вимог податкового законодавства, оскільки в них відсутні дані про ідентифікаційний номер кожної голови великої рогатої худоби, а тому, на думку податкового органу, позивачем порушено вимоги п. 198.6 ст. 198, п. 201 ст. 201 Податкового Кодексу України.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 25.09.2012 року №250/15/30362061 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 10.10.2012 року: №0000551640, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 24293,00 грн.; №0000531640, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 796197,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 398098,00 грн.; №0000541640, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 964738,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснював закупівлю великої рогатої худоби у контрагентів. Зазначене підтверджується: договорами купівлі-продажу, видатковими накладними, податковими накладними, доказами оплати, приймальними квитанціями, ветеринарними свідоцтвами тварин, книгою обліку тварин позивача, актами зняття з тварин бирок та відправлення паспортів великої рогатої худоби і ветеринарних карток, товарно-транспортними документами.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/ послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що позивачем не підтверджено факту транспортування придбаної великої рогатої худоби. Проте, зазначені доводи відповідача повністю спростовуються наявними матеріалами справи, правову оцінку яких належним чином надано судами попередніх інстанцій.

Також, податковий орган зазначає, що в наданих позивачем первинних документах відсутня інформація про ідентифікаційний номер кожної голови великої рогатої худоби. Зазначені доводи колегія суддів до уваги не беруться оскільки формальні неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до статті 9 Закону України «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» від 04.06.2009 року № 1445-VI, державний нагляд і контроль за дотриманням вимог щодо ідентифікації тварин здійснюються у межах повноважень центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, Міністерством внутрішніх справ України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Державний нагляд і контроль за дотриманням вимог щодо ідентифікації та реєстрації тварин здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини. Тобто, до повноважень податкового органу не відносяться питання здійснення контролю за ідентифікацією та реєстрацією тварин.

Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Зазначене повністю спростовує доводи відповідача, що укладені між позивачем і контрагентами правочини не мали реального характеру, а використовувались виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.11.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2013 у справі №   2а/1770/4060/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв 

Судді: (підпис)Л.І. Бившева  (підпис)   О.В. Вербицька

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
09.06.2015
ПІБ судді:
Лосєв А.М.
Реєстраційний № рішення
№ 2а/1770/4060/2012
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення. Постанову окружного адміністративного суду та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.  
Замовити персональну презентацію