Ухвала Вищого адміністративного суду України від 10.06.2015 у справі № 2а-2299/10/1770

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/32618/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддя Костенко М.І.- головуючий,

судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.08.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2013

у справі № 2а-2299/10/1770

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Елітфрукт" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.08.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.10.2009 № 969/23-0/16874/34809922 та № 970/23-0/16874/34809922 з тих мотивів, що чинним законодавством України не передбачено такого критерію визначення звичайної ціни товару для цілей оподаткування ПДВ, як його митна вартість.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у позові з посиланням на прийняття судами рішень зі спору з порушенням вимог пунктів 7.3, 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.12.2006 по 01.04.2009.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 24.09.2009 № 1781/23-0/34809922, в якому зазначено про заниження позивачем бази оподаткування ПДВ та податку на прибуток шляхом реалізації на митній території України імпортованих фруктів та овочів фізичним особам, не зареєстрованими платниками податку, за ціною, нижчою ніж їх митна вартість.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 09.10.2009 № 969/23-0/16874/34809922, за яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 321 055 грн. за основним платежем та 160 527 грн. за штрафними санкціями;

податкове повідомлення-рішення від 09.10.2009 № 970/23-0/16874/34809922 про донарахування Товариству податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 16161 грн. за основним платежем та 8080 грн. за штрафними санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення цього позову, суди обох попередніх інстанцій цілком об'єктивно визнали зазначені висновки податкового органу такими, що не відповідають нормам податкового законодавства.

Так, відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів) , згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

На час виникнення спірних правовідносин звичайна ціна визначалася х урахуванням положень пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" .

Так, підпунктом 1.20.1 цього пункту передбачено, що звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За правилами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Однак у справі, що переглядається, податковою інспекцією не подано доказів на підтвердження невідповідності ціни реалізації Товариством спірної продукції рівню звичайної ринкової ціни, не наведено інформації щодо існуючої пропозиції на відповідному ринку по аналогічним, ідентичним, однорідним товарам.

Доводи Інспекції щодо необхідності застосування митної вартості як рівня ринкової ціни на ввезений товар не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства.

Адже аналізовані положення Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дозволяють зробити висновок про те, що для цілей оподаткування при реалізації товарів застосовується вартість товарів, що відповідає принципам та цілям оподаткування. Митна ж вартість товару визначається за правилами розділу XI Митного кодексу України та використовується для митних цілей. Визначена декларантом митна вартість водночас не дозволяє достовірно визначити звичайну ринкову ціну на аналогічний товар, що склалася у певному регіоні; визначення та перевірка саме ринкової ціни на товар не належить до компетенції митних органів.

З огляду на наведене суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що визначення Товариству бази оподаткування ПДВ та податку на прибуток за операціями з реалізації на території України імпортованого товару, виходячи з митної вартості останнього, не відповідає вимогам пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У зв'язку з цим висновок судів про правомірність позовних вимог є цілком об'єктивним.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено. У зв'язку з цим підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.08.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2013 у справі № 2а-2299/10/1770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко

судді: І.О. Бухтіярова І.В. Приходько

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
09.06.2015
ПІБ судді:
Костенко М.І.
Реєстраційний № рішення
2а-2299/10/1770
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційну скаргу контролюючого органу відхилено. Рішення окружного та апеляційного адміністративних судів залишено без змін.
Подальше оскарження
Рішення Вищого адміністративного суду не переглядалося Верховним Судом України.
Замовити персональну презентацію