Ухвала Вищого адміністративного суду України від 10.06.2014 у справі № 2а-10351/10/0570
Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року м. Київ К-36465/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010

по справі № 2а-10351/10/0570

за позовом Державного підприємства "Добропіллявугілля "

до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Підприємство в інтересах відокремленого підрозділу "Шахта Алмазна" в судовому порядку оскаржило податкові повідомлення-рішення від 14.04.2010 №0001401540/0, №0001411540/0, №0001421540/0, №0001431540/0, №0001441540/0, №0001451540/0, №0001511540/0, від 15.04.2010 №0001701540/0, №0001711540/0, №0001721540/0, №0001731540/0, №0001741540/0, якими позивачу визначено штрафні санкцій у розмірах від 10% до 50 %, що становило 917 153,12 грн., за затримку граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань зі збору за спеціальне водокористування, плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за забруднення навколишнього природного середовища, збору за геологорозвідувальні роботи, земельного податку з юридичних осіб.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 14.04.2010 №0001401540/0, №0001411540/0, №0001421540/0, №0001431540/0, №0001441540/0, №0001451540/0, №0001511540/0, від 15.04.2010 №0001721540/0, №0001731540/0, №0001741540/0, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги Державна податкова інспекція зазначає, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, яка регулює застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, крім того п. 7.7 ст. 7 якого встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а тому фінансові санкції застосовані до позивача є цілком правомірними та відповідають вимогам вищезазначеного Закону.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами встановлено, що працівниками Державної податкової служби проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку Підприємства з питань порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань зі збору за спеціальне водокористування, плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за забруднення навколишнього природного середовища, збору за геологорозвідувальні роботи, земельного податку з юридичних осіб за період з 27.02.2008 по 01.03.2010 за результатами якої складений акт від 02.04.2010 № 282/15-1/26319503.

У ході зазначеної перевірки працівниками контролюючого органу встановлено, що позивачем в порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181-ІІІ), п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення і справляння плати за користування надрами для видобування корисних копалин, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Держаної податкової адміністрації України, Державного комітету України по геології і використанню надр, Міністерства праці та соціальної політики України від 30.12.1997 за №207/472/51/157, ч. 3 п. 13-1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 за № 115, ст.ст.28,30 Кодексу України "Про надра" від 27.06.1994 за №132/94-ВР, п. 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 за №303, ч.1 ст.17 Закону України від 03.07.1992 №2535-ХІІ "Про плату за землю" , п.3 ч.1ст.9 Закону України від 25.06.1991 №1251-ХІІ "Про систему оподаткування" несвоєчасно сплачено самостійно узгоджені суми податкових зобов'язань зі збору за спеціальне водокористування всього на загальну суму 25 592,54 грн., по платі за користування надрами для видобування корисних копалин у сумі 892 608,14 грн., зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, у сумі 1 060 142,32 грн., зі збору до фонду за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 220 370,98 грн. та з земельного податку з юридичних осіб у сумі 49 353,71 грн.

На підставі вказаного акта перевірки та відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, яким передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі від 10% до 50 % погашеної суми податкового боргу залежно від строків затримки такої сплати, контролюючим органом було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.

Слід зазначити, що специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується органом державної податкової служби на погашену суму податкового боргу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивачем поточні податкові зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування, плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за забруднення навколишнього природного середовища, збору за геологорозвідувальні роботи, земельного податку з юридичних осіб, які були самостійно визначені Підприємством шляхом подачі відповідних декларацій та розрахунків, сплачувались своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, які містять визначені платником податків відповідні призначення платежів.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, податкова інспекція, своєчасно сплачені суми самостійно узгоджених податкових зобов'язання з відповідних податків та зборів, всупереч зазначених у платіжних дорученнях призначень платежів, зарахувала у рахунок погашення податкових боргів позивача, які виникли раніше, що на думку Державної податкової інспекції відповідає вимогам Закону № 2181-ІІІ.

Також судами встановлено, що позивачем платіжними дорученнями від 30.06.2009 № 408 та від 30.06.2009 № 409 було погашено суму самостійно задекларованого податкового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в сумі 2269,44 грн. та 445,89 грн. відповідно.

Суть спірних правовідносин у цій справі полягає у правомірності перерозподілу податковим органом сплачених сум платником податку у рахунок іншого податкового боргу, що не вказані в платіжних дорученнях.

Як визначено пп. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів.

При цьому згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу" . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу, відповідно до чинного законодавства України, належить виключно платнику, шляхом зазначення такого призначення у платіжному документі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" , який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) , нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено такого права для податкової інспекції й іншими норми податкового законодавства.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбачених п. 7.7 ст. 7 Закону №2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем до податкового органу було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища від 23.07.2009 № 12732, яким зменшено суму податкового зобов'язання з зазначеного збору.

Як вже зазначалось вище, специфіка нарахування пені, полягає в тому, що вона нараховуються органом державної податкової служби на погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючого розрахунку відсутній об'єкт застосування штрафу, передбаченої Законом № 2181-III, оскільки подання уточнюючого розрахунку не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як його нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання недійсними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 14.04.2010 №0001401540/0, №0001411540/0, №0001421540/0, №0001431540/0, №0001441540/0, №0001451540/0, №0001511540/0, від 15.04.2010 №0001721540/0, №0001731540/0 та №0001741540/0.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з висновками судів про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій, визначених податковими повідомленнями - рішеннями від 15.04.2010 №0001701540/0, №0001711540/0, оскільки такі фінансові санкції були нараховані на фактично сплачені податкові борги з земельного податку, що цілком відповідає вимогам пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.10.2010 у справі № 2а-10351/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва А.О. Рибченко

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
10.06.2014
ПІБ судді:
Карась О.В.
Реєстраційний № рішення
2а-10351/10/0570
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні скарги контролюючого органу. Рішення судів попередніх інстанцій залишено у силі.
Подальше оскарження
Рішення не переглядалося у Верховному Суді України.
Замовити персональну презентацію