Ухвала Вищого адміністративного суду України від 10.02.2014 у справі № 817/821/13-а

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2014 року м. Київ К/800/54469/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),

Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року

у справі № 817/821/13-а

за позовом Рівненського обласного військового комісаріату

до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Рівненський обласний військовий комісаріат звернувся до суду з адміністративним позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про скасування скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року, позов задоволено повністю, податкове повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 19.11.2012 року № 7427041750 скасовано.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25.01.2012 року позивачем подано до податкового органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податку і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за 4 квартал 2011 року.

11.05.2012 року позивачем подано уточнюючий податковий розрахунок за 4 квартал 2011 року, у зв'язку з включенням до сум доходів вказаних в податковому розрахунку вартості новорічних подарунків, отриманих платниками податків у 4 кварталі за рахунок коштів фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

За результатами камеральної перевірки податкового розрахунку форми 1-ДФ, уточненого податкового розрахунку за 4 квартал 2011 року, відповідачем складено акт від 09.11.2012 року № 707/17-200, яким встановлено порушення позивачем п.119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012 року № 7427041750, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510, 00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо неправомірного твердження податкового органу про порушення позивачем положень п.119.2 ст. 119 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть, зокрема, податкові агенти.

Згідно із п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Положеннями пункту 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Абзац другий пункту 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України передбачає, що платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Згідно із абзацом третім вказаної статті платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Абзацом четвертим пункту 50.1. ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, що якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Таким чином, вказаними нормами вставлено право платника податку, у разі виявлення помилок в поданій ним податковій звітності, внести відповідні зміни шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог ст. 50 ПК України, у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 119.2. ст. 119 Податкового кодексу України, оскільки, з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Крім того, подаючи уточнюючий розрахунок, сума податкових зобов'язань позивача, як податкового агента щодо утримання та сплати до бюджету податку з доходу, що виплачується на користь платника податку не змінилась, оскільки не було занижено податкове зобов'язання, що виключає також обов'язок платника податку сплатити суму недоплати та штраф відповідно до п. 50.1 ст.50 ПК України.

Отже, матеріалами справи підтверджується своєчасне подання позивачем до податкового органу відповідної звітності, самостійне усунення виявлених недоліків шляхом подання уточнюючого розрахунку до початку проведення перевірки контролюючим органом.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо неправомірного прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 01.04.2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2013 року у справі № 817/821/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко Н.Г.Пилипчук

comments powered by HyperComments
close icon
Інформація про документ

Дата ухвалення
09.02.2014
ПІБ судді:
Цвіркун Ю.І.
Реєстраційний № рішення
№ 817/821/13-а
Інстанція
Касаційна
Резолютивна частина
Касаційна скарга контролюючого органу відхилена. Рішення попередніх інстанцій залишено без змін.
Подальше оскарження
-
Замовити персональну презентацію